fbpx

ЧУХРАЙ Н. І.: «ТВОРИТИ ЄВРОПЕЙСЬКІ ЦІННОСТІ ТРЕБА ПОЧИНАТИ З СЕБЕ…»

Chukhraj_N.I.Наш співрозмовник − Чухрай Наталія Іванівна, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри менеджменту організацій Національного університету «Львівська політехніка», член-кореспондент Української академії наук, академік Академії економічних наук України, член експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт МОН України.

— Наталіє Іванівно, коли Ви вирішили обрати науковий шлях і що найбільше вплинуло на Ваше рішення? 

— Щиро кажучи, вчитися завжди подобалося, але, живучи в провінційному містечку, навіть не задумувалася про кар’єру науковця. У молоді роки своє професійне майбутнє, як на той час було престижно, пов’язувала з такими містами, як Новосибірськ, Санкт-Петербург, з інших  республік у радянський час цікавили країни Прибалтики, однак з роками все більше ціную і дуже вдячна долі, що потрапила саме до Львова, який мене підкорив, з одного боку, своїм шармом, а з другого – науковим потенціалом. Я зрозуміла – дорога в науку відкрита кожному, хто готовий до тривалої та клопіткої праці, бо науковий шлях досить тернистий. І що дуже важливо: працювати не заради диплома, а отримувати задоволення від праці. Коли, наприклад, сидиш, пишеш статтю і мучишся, а пошук потрібної інформації, похід до бібліотеки дуже обтяжує, тоді це не твій шлях. У наш час не було Інтернету, періодика теж була дорогою, однак усю потрібну літературу ми знаходили у бібліотеці. У бібліотеці також можна було зустріти колег-науковців, які були її постійними відвідувачами, поспілкуватися та дізнатися з перших уст про новини у науковому житті, і це збагачувало. Тепер, звісно, широкі можливості відкриває Інтернет, вже не є традиційними, як давніше, зустрічі у бібліотеці, однак принцип залишився той самий – систематична та наполеглива праця, що її не витримає людина, для якої ця праця є надто обтяжливим обов’язком. 

Якщо оцінювати дисертацію суто з економічного погляду, то це, на мою думку, є збитковий проект. Адже скільки зусиль, здоров’я треба вкласти у наукову роботу, і якщо душа до цього не лежить, то ці зусилля, час, кошти доцільно інвестувати у більш рентабельний проект, це може бути ефективніше і прибутковіше. Утім, якщо цю роботу виконувати не з обов’язку, а вона справді вас захоплює, вам цікаво віднайти нову інформацію, дізнатися про новий напрям (підхід, течію) зі сфери вашого дослідження, тоді це ваш шлях. Важливо зрозуміти себе: чи це справді вам цікаво, бо, як казав Білл Гейтс, «не дайте життю змусити себе займатися тим, що вам не подобається». 

— Під Вашим науковим керівництвом захищено майже два десятки кандидатських дисертацій. Які поради Ви б дали молодим науковцям для того, щоб досягти успіху в науці?

— Насамперед, що я раджу всім аспірантам і здобувачам – не обмежуватися вузькоспеціалізованим підходом, тобто не зациклюватися на кількох поняттях з дисертаційної теми, а намагатися охопити більший пласт, що розширить науковий світогляд дисертанта і дасть змогу досягти вагоміших наукових результатів. У науці дуже багато ідей приходить, коли працюєш на стику дисциплін, це особливо треба врахувати під час написання докторських дисертацій.

— Наталіє Іванівно, які вимоги до організації та виконання дисертаційних досліджень Ви ставите перед своїми аспірантами в процесі наукового керівництва? 

— Знаєте, я завжди намагаюся адаптуватися до можливостей здобувача, починаючи від вибору теми до можливого графіку, враховуючи зайнятість цієї людини (чи ця людина перебуває на відповідальній посаді, чи це мама з малою дитиною і т. д.). Для мене важливо, щоб людина була організована і вміла планувати свій час, тобто мала всередині тайм-менеджмент. Ті, хто здатний до цілеспрямованої та систематичної праці, досягають успіху швидше, ніж дуже талановиті, амбітні, які «спалахнуть», а потім їм бракує наполегливості та працьовитості довести розпочате до кінця. Адже 50% успіху в науці залежить від самоорганізації і цілеспрямованості, а 50%  – від таланту. Я як керівник готова підказати ідеї, допомогти з літературою, надати потрібні матеріали, але хочу бачити результат праці. 

— Як член експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт МОН України скажіть, будь ласка, на що особливо треба звернути увагу аспірантам і здобувачам під час написання дисертації? 

— Справді, вимог багато, вони часто змінюються, тому за цим треба стежити, бо незнання не звільняє від відповідальності. Усі нормативні вимоги є опубліковані, їх треба знати і дотримуватися. 

Зауважу, що дуже важливе значення має правильне оформлення супровідних документів. Помиляється той, хто думає, що досить написати якісну дисертацію та автореферат, і справа скінчена. 

Пам’ятайте, що будь-які не-точності, помилки, допущені під час заповнення супровідних документів, можуть спричинити труднощі та непорозуміння на цьому етапі розгляду дисертації, тому закликаю бути якомога уважнішими, щоб не мати непередбачених неприємностей. 

— Які рекомендації Ви б дали молодим науковцям, щоб гідно виступити під час захисту дисертації на здобуття наукового ступеня? Зокрема, як здобувачам та аспірантам подолати хвилювання під час цієї важливої події? 

— Це передусім залежить від характеру людини та її досвіду. Недарма однією з вимог під час написання дисертації є апробація її результатів. Вважаю, що за кожної нагоди варто змушувати себе виступати, це загартовує і дає досвід публічного виступу. Проведення лекційних занять також дає можливість дисертанту набути досвід виступу перед аудиторією, збільшити словниковий запас, що додає впевненості.

— Як Ви вважаєте, чому на сьогодні підприємства не зацікавлені у масштабному використанні нау-кових розробок, які здійснюють учені економічних спеціальностей?

— Кон’юнктура на ринку така, що більшість підприємств змушені виживати і не завжди можуть дозволити собі додаткові витрати. З другого боку, мабуть, певна недовіра до науки з огляду на те, що зв'язок підприємство − наука обірвався протягом встановлення ринкових умов в Україні. Хоча трапляються і такі випадки, коли підприємці про щось довідуються з монографії, приходять і кажуть, що те і те вони б хотіли впровадити у себе на підприємстві.

Отже, ми самі, економісти, маємо завойовувати імідж у керівників підприємств, робити не тільки наукові конференції, а також науково-прикладні, бо багато наукових результатів, на жаль, мають теоретично-гіпотетичний характер. Бракує конкретних якісних, дієвих розробок. За останні 20 років акцент було зроблено на наукові дисертації, результати яких переважно мало застосовують на практиці. Наукові здобутки потрібно популяризувати, доносити їх до керівників підприємств, а викладачам здебільшого не вистачає часу навіть на консалтинг, максимум − на тренінги, що і зумовлює такий розрив між наукою та практикою. 

— Ви також працюєте у сфері консультування та навчання менеджерів підприємств, що займаються різними видами діяльності. Які труднощі, що в них виникають найчастіше, можна вирішити завдяки науковим дослідженням, які проводять аспіранти і здобувачі наукових ступенів? 

— Так, ще років 20 тому я брала участь в американських проектах − це був тренінг для тренерів з маркетингу. Серйозним випробуванням для мене було викладання в логістичній майстерні в Міжнародному інституті бізнесу в Києві, це були майстер-класи для керівників відділів логістики. А тепер співпрацюю більше з Центром підтримки бізнесу «New Biznet».

Так само я викладаю за програмами MBA у Львівському інституті менеджменту. Вважаю, що такий досвід це певний виклик для викладача, він хоч і забирає час та зусилля, але водночас і збагачує, дає можливість дізнатися щось нове, сприяє професійному зростанню, а тому дуже важливий.

— У Вас надзвичайно великий досвід стажувань та участі в різноманітних програмах за кордоном, зокрема в США, Німеччині, Великобританії. Які враження від цих програм і який досвід варто перейняти навчальним та науковим закладам України?

— Будь-яка програма − це величезний досвід та значний обсяг інформації. Це, зокрема, створення бізнес-інкубаторів, які дотепер актуальні і не до кінця реалізовані в Україні, написання кейсів, які досі активно використовуємо на заняттях. Ще 1997 року ми вивчали дистанційну форму навчання (відмінну від тієї, яка тепер розвинулася у нас) зі всіма технічними засобами, трансляцією по каналах і т. д. Ця форма навчання для успішного розвитку потребує якісного технічного забезпечення та чимало зусиль з боку викладачів. 

Зверну також увагу, що в американських вишах на магістерському рівні не читають лекцій, там навчання відбувається за методикою case-study, тобто значна частка навчання − це самостійна робота студента з підручниками, що потребує самоорганізації та наполегливості. До речі, наші студенти на Євромайдані активно обстоюють право на євроінтеграцію (і я це розумію та підтримую), але чи готові вони до європейської моделі навчання? 

У Європі не списують. Чи готові вони не прогулювати, свідомо та відповідально ставитися до навчання? От на це питання варто кожному перед собою чесно відповісти, бо творити європейські цінності треба починати із себе. 

— На сьогодні постійно підвищуються вимоги до дисертаційних робіт і висвітлення їхніх результатів у наукових виданнях, зокрема іноземних. А для цього потрібне досконале знання іноземної мови. Беручи до уваги Ваш досвід, який би Ви порадили молодим науковцям оптимальний шлях для вивчення чи вдосконалення знань іноземної мови? 

— Вивчення іноземної мови найкраще починати з дитинства. Досвід свідчить, що раніше дитина починає вчити іноземну мову, то краще її засвоює. По-друге, важливо інтенсивно вивчати іноземну мову, тобто працювати над цим систематично і різнобічно, бо незначні зусилля, витрачені на вивчення іноземної мови, це змарнований час. І по-третє, важливу роль відіграє перебування у відповідному мовному середовищі. Таку можливість треба шукати, зокрема, це може бути участь в іноземних конференціях, спільних проектах, зрештою, за кожної нагоди варто практикувати спілкування з іноземними колегами, друзями, бо тільки так можна набути необхідні мовні навички.

— Ви є членом-кореспондентом Української академії наук та академіком Академії економічних наук України. Як Ви оцінюєте тенденції розвитку сучасної економічної науки порівняно зі світовими, і які, на Вашу думку, найактуальніші напрями економічних наукових досліджень на сьогодні? 

— Сьогодні світова економіка дуже стрімко змінюється. Багато економічних законів, аксіом на сьогодні вже не працюють. Зовнішнє середовище є непередбачуваним, що викликане багатьма чинниками, зокрема кліматичними змінами, екологічними катастрофами, політичними протестами, страйками, терактами тощо. Суттєвих змін зазнають концепції як поточного, так і стратегічного управління. В Україні, де несформоване ринкове середовище та нестабільна економіка, має бути розроблена нова парадигма менеджменту, яка б враховувала динаміку, нестабільність, коливання середовища, непрогнозованість, складність взаємопов’язаних процесів,  оце і є той напрям, який треба розвивати.

— Яке професійне досягнення для Вас є найважливішим?

— Попри всі професійні успіхи, найважливіше для мене − це сім’я, мої діти. Я мама двох дітей і покладаю великі надії, що вони проживуть життя гідно. Можна успішно працювати, коли в родині панує гармонія і спокій, це є першоосновою для досягнення професійних успіхів.  

Розмову вів Чубай В. М.

X
X