Історичний календар

СІЧЕНЬ

НАРОДИЛИСЯ:

27.01.1839 – Павло Чубинський, український етнограф і фольклорист, автор слів Державного гімну України.

7.01.1853 – Микола Аркас, український культурно-освітній діяч, письменник, композитор, історик. Найголовніший музичний твір — опера «Катерина» за однойменною поемою Т. Шевченка. Автор популярної «Історії України-Руси» (1908).  

17.01.1869 – Іван Труш, український живописець, літературно-художній критик, громадський діяч. Художник-пейзажист, майстер психологічного портрета та побутового жанру. Великою заслугою І. Труша є створення галереї портретів його сучасників – І. Франка, В. Стефаника, Лесі Українки, М. Лисенка та ін. 1905 р. спільно з С. Людкевичем почав видавати перший у Галичині український мистецький місячник «Артистичний вісник». 

3.01.1871 – Агатангел Кримський, видатний український вчений, сходознавець, історик, мовознавець, славіст, літературознавець, письменник, перекладач. Мав феноменальні лінгвістичні здібності (знав понад 50 мов). 1918 р. був одним з організаторів Української академії наук. 1941 р. його заарештували співробітники НКВД. Всесвітньо відомого ученого (на той час майже незрячого) було звинувачено в антирадянській націоналістичній діяльності та ув’язнено в одній з тюрем НКВД у Кустанаї (Казахстан), де він 1942 р. помер.

13.01.1877 – Левко Мацієвич, перший український авіатор, один з перших льотчиків  у Російській імперії, корабельний інженер, винахідник, політичний та громадський діяч. Автор 14 проектів підводних човнів. 1908 р. захопився авіацією, теорією та практикою повітроплавання. Розробив тип літального апарата, здатного піднятися з палуби морського судна. Перший у світі розробив проект авіаносця, розрахованого на 25 літаків. Капітан Л. Мацієвич загинув у 33 роки в авіакатастрофі під час польоту поблизу Санкт-Петербурга на очах десятків тисяч глядачів. 

24.01.1879 – Станіслав Людкевич, визначний український композитор, музикознавець, фольклорист і педагог. Перший професійний композитор на західноукраїнських землях. Автор кантати-симфонії «Кавказ», симфонічних поем «Каменярі», «Дніпро» та ін. 

14.01.1882 – Іван Огієнко (митрополит Іларіон), український православний митрополит, церковний та громадський діяч, мовознавець, історик церкви. 14.01.1918 виступив на Всеукраїнському церковному соборі, аргументовано довівши право української церкви на самостійне існування.

23.01.1883 – Михайло Донець, видатний український оперний співак (бас), театральний діяч, народний артист УРСР (з 1930 р.), провідний соліст Київського оперного театру. 1919 був одним з творців Української опери. З 1925 р. – активний учасник процесу українізації оперного мистецтва у Харкові. Мав голос надзвичайної сили та діапазону, сучасники називали його українським Шаляпіним. Розстріляний 1941 р. за відмову евакуюватися під час відступу радянських військ із Києва. 

27.01.1911 – Олекса Тихий, український дисидент і правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української Гельсинкської спілки.

8.01.1935 – Василь Симоненко, український поет, прозаїк і журналіст, один з найяскравіших представників покоління «шістдесятників» у літературі. Працював у газетах Черкащини, викривав хиби партійно-бюрократичного апарату, через що зазнавав постійного цькування з боку офіційних владних структур. 1963 р. його жорстоко побили на вокзалі у Черкасах, невдовзі після цього В. Симоненко помер.  

6.01.1938 – Василь Стус, український поет і перекладач, літературознавець, активний діяч руху опору 1960–1970 рр., правозахисник, Герой України.

 

ПОДІЇ:

20.01.1661 – засновано Львівський університет.

23.01.1667 – укладено Андрусівський договір між Польщею і Москвою, за яким припинялася московсько-польська війна 1654–67 рр. і закріплювався поділ між ними українських етнічних земель на дві частини (по Дніпру) – Правобережну Україну, яка залишалася у складі Речі Посполитої, та Лівобережну, що належала Московській державі.  

15.01.1776 – у Львові вийшов перший примірник «Gazette de Leopol», першого відомого періодичного видання на території України. 

6.01.1846 – у Києві засновано Кирило-Мефодіївське братство – українську таємну політичну організацію, ініціаторами якої були В. Білозерський, М. Гулак, М. Костомаров, П. Куліш та ін. Програмні положення братства викладені у «Книзі буття українського народу» (основний автор – М. Костомаров). Головне завдання – перебудова суспільства на засадах християнського вчення про справедливість, свободу і рівність через здійснення низки реформ  (скасування кріпосного права і станів, поширення освіти в народних масах та ін.) і створення демократичної федерації слов’янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності й суверенності. 1847 р. за доносом провокатора О. Петрова діяльність братства було викрито, а члени заарештовані. Найтяжче було покарано Т. Шевченка, якого віддали у солдати Окремого Оренбурзького корпусу із забороною писати й малювати. 

27.01.1860 – вперше опубліковано повне видання «Кобзаря» Тараса Шевченка.

29.01.1918 – бій біля залізничної станції Крути (між Бахмачем та Ніжином) під час наступу більшовицьких військ на Київ. Наступ більшовиків на Київ зупиняли кілька сотень Київської юнацької школи ім. Б.Хмельницького та Студентського куреня стрільців, сформованого з добровольців (студентів університетів та гімназистів старших класів українських гімназій). Загальна чисельність українських сил становила близько 600 бійців проти чотиритисячного більшовицького війська. У нерівному бою полягло приблизно 250 бійців. Опір під Крутами стримав на кілька днів здобуття Києва, що мало важливе значення для успішного завершення Берестейського договору. Трагічна загибель студентів стала символом жертовності у боротьбі за незалежну Україну.

22.01.1919 – День соборності України. У січні 1918 р. було створено Українську Народну Республіку (УНР), а на територіях, що входили до Австро-Угорської імперії, була заснована Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). 22 січня 1919 р. у Києві на Софійській площі було проголошено Акт злуки – акт об’єднання українських земель. 

17.01.1921 – у Відні урочисто відкрито Український вільний університет – перший вищий навчальний заклад і наукова установа української еміграції. Згодом переведений у Прагу.

21.01.1976 – Олекса Гірник вчинив самоспалення біля могили Т. Шевченка на знак протесту проти русифікації. Син О. Гірника Євген Гірник створив і очолив фундацію імені Олекси Гірника, яка нагороджує тих, хто розвиває українську державність, робить конкретні справи у цій царині. 

 

БЕРЕЗЕНЬ

НАРОДИЛИСЯ:

20.03.1639 – Іван Мазепа, визначний український політичний діяч, дипломат, гетьман Лівобережної України (1687–1704), гетьман Війська Запорозького, князь Священної Римської імперії (1707–1709), меценат. Ставши гетьманом, прагнув об’єднати в єдиній державі Лівобережжя, Правобережжя, Запоріжжя, Слобожанщину. Тривалий час підтримував Москву у Північній війні зі Швецією, однак зрозумівши плани Петра І ліквідувати гетьманство та козацький устрій, перейшов на бік шведів. Після поразки під Полтавою оселився у м. Бендери. Невдовзі, 1709 р.,         І. Мазепа помер, похований у Святогорському монастирі в м. Галаца (нині Румунія). 

9.03.1814 – Тарас Шевченко, видатний український поет, письменник, художник, графік, громадський та політичний діяч, фольклорист.

4.03.1815 – Михайло Вербицький, український композитор, хоровий диригент, священик, громадський діяч, автор музики гімну України «Ще не вмерла Україна» (1863).

22.03.1842 – Микола Лисенко, визначний український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч. Походив з козацько-старшинського роду  Лисенків на Полтавщині. Мав звання канд. природн. наук. Основною заслугою М. Лисенка було те, що він вивів українську народну пісню на широку професійну сцену, став основоположником національного напряму української музики. Автор музики церковного гімну «Боже Великий, Єдиний», опер «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Енеїда».

31.03.1873 – Микола Міхновський, визначний український громадсько-політичний діяч, ідеолог державної незалежності України, засновник та перший ідеолог українського націоналізму. 1917 р. першим висунув ідею створення національних збройних сил. 

18.03.1874 – Августин Волошин, видатний український політичний і громадський діяч, науковець, педагог, президент Карпатської України (1939). Після окупації Закарпаття Угорщиною емігрував до Праги, де працював в Українському вільному університеті, був обраний його ректором. 1945 року 71-річний вчений був заарештований радянськими спецслужбами і вивезений до Москви. Помер у тюрмі. 

19.03.1930 – Ліна Костенко, українська поетеса, письменниця-шістдесятниця. Лауреат Шевченківської премії (1989), премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994). У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. 2010 р. опубліковано перший прозовий роман Ліни Костенко «Записки українського самашедшого», що став одним з лідерів продажу серед українських книг 2011 р. Відмовилася від звання Героя України.

3.03.1949 – Володимир Івасюк, український поет і композитор. Один із основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів. Професійний медик, скрипаль. Його пісня «Червона рута» стала переможницею першого телефестивалю «Пісня-71», а «Водограй» у виконанні С. Ротару переміг на фестивалі «Сопот-74» (Польща). 1979 року тіло повішеного В. Івасюка було знайдено у Брюховицькому лісі. 

24.03.1955 – Ігор Білозір, український композитор і виконавець, лідер «ВІА Ватра». Автор багатьох популярних пісень («Світлиця», «Перший сніг» та ін.). Убитий 2000 р.

 

ПОДІЇ:

16.03.1664 – поляки роз-стріляли українського гетьмана І. Виговського.

14.03.1822 – у Києві відбулася перша вистава українською мовою.

2.03.1861 – в Україні скасовано кріпацтво.

10.03.1878 – у Женеві випущено кишенькове видання «Кобзаря».

19.03.1917 – у Києві відбулося Свято Свободи – 100-тисячна маніфестація народу на підтримку Української революції, що засвідчила прагнення українства до національного самовизначення. Під час мітингу кияни знищили пам’ятник Столипіну. До Помаранчевої революції вважалася наймасовішою демонстрацією в історії України.

30.03.1922 – у Києві створено театр-студію «Березіль» (нині Харківський український драмтеатр).

9.03.1930 – у Харківському оперному театрі розпочався судовий процес Спілки визволення України (СВУ).

6.03.1939 – у Києві від-крито пам’ятник Тарасові Шевченку.

15.03.1939 – Карпатська Україна проголосила незалеж-ність. 

25.03.1999 – в автока-тастрофі за нез’ясованих обставин загинув В’ячеслав Чорновіл, український полі-тичний і державний діяч, голова Народного руху України, політв’язень, публіцист. Один з ініціаторів створення Української Гельсинкської спілки. 

 

ТРАВЕНЬ

НАРОДИЛИСЯ:

16.05.1817 – Микола Костомаров, український історик, етнограф, письменник, громадський діяч, засновник Кирило-Мефодіївського братства. Автор численних історичних досліджень, в яких обстоював ідею самостійності української нації, окремішність українського історичного процесу. 

14.05.1871 – Василь Стефаник, видатний український письменник і громадський діяч. У 1899 р. вийшла перша збірка новел «Синя книжечка», згодом – «Камінний хрест» (1900), «Дорога» (1901), «Земля» (1926). З 1904 по 1916 рр. не писав, займався громадською діяльністю. 1908 р. обраний послом австрійського парламенту у Відні. З 1916 р. повернувся до літературної творчості. Видатний майстер психологічної новели, «абсолютний пан форми» (за висловом І. Франка), писав «коротко, сильно і страшно» (М. Горький). За новелами Стефаника на Київській кіностудії ім. О. Довженка створено фільм «Камінний хрест». 

22.05.1879 – Симон Петлюра, державний і політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик, організатор українських збройних сил. Головний отаман військ УНР (1918), голова Директорії УНР (1919–1920). Був убитий 25 травня 1926 р. агентом НКВС С. Шварцбардом.

24.05.1882 – Кирило Стеценко, український композитор, хоровий диригент, громадський діяч. Створив хори «Заповіт» (на слова Т. Шевченка), «Прометей», «Сон», «Єднаймося», оперу «Кармелюк», дитячі опери «Лисичка, Котик і Півник», «Івасик-Телесик». За волелюбні мотиви у творах та участь у національному русі був заарештований та висланий з Києва (1907). У творчому доробку – 50 обробок колядок і щедрівок, літургійні твори.

5.05.1900 – Юрій Липа, відомий український громадсько-політичний діяч, письменник і публіцист, лікар, один з визначних ідеологів українського націоналізму. Народився в Одесі. Закінчив медичний факультет Познанського університету, стажувався у Лондонському університеті. Вивчав політичні та економічні дисципліни у варшавській школі політичних наук. З 30-х рр. провадив лікарську практику у Варшаві. Здійснював організаційно-політичну роботу серед українських студентів, брав участь у створенні науково-аналітичних та видавничих структур, близьких до націоналістичних організацій. 1943 р. переїхав до Яворова Львівської області, став активним учасником українського руху Опору. Працюючи лікарем, організував підпільні курси з підготовки медичних кадрів для УПА. З 1944 р. – інструктор Старшинської школи УПА в Карпатах. 1944 р. закатований НКВД у с. Шугові на Яворівщині. Найвідоміші публіцистичні праці – «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940, 1947), «Розподіл Росії» (1941, 1954); роман «Козаки в Московії» (1931); лікарські праці – «Фітотерапія» (1933), «Ліки під ногами» (1943).

2.05.1928 – Леопольд Ященко, український музикознавець, фольклорист, диригент, композитор. Науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. 1968 р. звільнений  через підписання колективного листа української громадськості до ЦК КПРС з приводу закритих судових процесів над інакодумцями. Засновник та керівник хору «Гомін» (1969). 1971 р. його виключено зі Спілки композиторів України за «ідейні помилки, припущені в керівництві хором», а хор ліквідовано як націоналістичний. Згодом організував етнографічний хор, який повернув назву «Гомін». Автор праць «П.Д. Демуцький» (1957), «Г.Г. Верьовка» (1965), «Українське народне багатоголосся» (1962), «Пісні Черкащини» (2004), «Шевчекнків край» (2005) та ін. У творчому доробку – кантата «Поема про Україну», пісні та хори на власні тексти, обробки народних пісень.

12.05.1936 – Іван Марчук, український живописець, лауреат Шевченківської премії в Україні. Народився на Тернопільщині у родині ткача. 2007 року увійшов до рейтингу 100 найвизначніших геніїв сучасності (за версією британського видання The Daily Telegraph). В Україні його творчість тривалий час офіційно не визнавали, хоча мав понад 15 експозицій у різних містах колишнього СРСР. Лише після визнання за кордоном, у 1988 р. був прийнятий до Спілки художників. 2006 р. Міжнародна академія сучасного мистецтва у Римі прийняла його до лав «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради (це вперше українського художника визнала інституція такого високого рівня).

 

ПОДІЇ:

16.05.1648 – Богдан Хмельницький розгромив поляків під Жовтими Водами.

25.05.1709 – за наказом Петра І зруйновано Запорізьку (Чортомлицьку) Січ.

22.05.1861 – Тараса Шевченка перепоховано в Каневі на Чернечій горі.

18.05.1876 – Емським указом російський уряд заборонив українське письменство, видання і ввезення до імперії української літератури, театральні вистави, публічні читання та друкування текстів до нот українською мовою. Указ був таємним.

21.05.1892 – у Києві запрацював перший у Російській імперії електричний трамвай.

17.05.1917 – у Києві створено «Молодий театр» під керівництвом режисера Леся Курбаса, згодом репресованого. В основі мистецької концепції «Молодого театру» – відхід від реалізму, засвоєння нових течій європейського театру, естетизм, вироблення нового «стилю часу». Його експериментальна діяльність, шукання нових форм театрального дійства мали велике значення в модернізації українського театрального мистецтва.

12.05.1954 – УРСР стала постійним членом ЮНЕСКО.

 

ЧЕРВЕНЬ

НАРОДИЛИСЯ:

3.06.1863 – Євген Петрушевич, український громадсько-політичний діяч, президент Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).

7.06.1845 – Іван Карпенко-Карий (літературний псевдонім Івана Тобілевича), видатний український драматург, актор, режисер. Автор 18 п’єс, серед яких – комедії («Сто тисяч», «Хазяїн», «Мартин Боруля» та ін.), драми («Підпанки», «Наймичка» та ін.), історично-побутові п’єси («Бондарівна», «Чумаки»). Творець нової реалістично-побутової драми. Значним кроком уперед був відхід від народницького етнографізму та висунення на перший план громадських колізій і конфліктів та психологічної характеристики героїв. І. Франко писав, що він був одним з «батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література». 

14.06.1891 – Євген Коновалець, визначний політичний і військовий діяч, полковник Армії УНР, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів (з 1927). Очолював курінь Січових Стрільців Армії УНР. Після поразки національно-визвольних змагань 1917–1921, в умовах чотиристоронньої окупації України, намагався організувати збройне підпілля, створив Українську військову організацію. Перебуваючи на еміграції, встановив контакти з політичними колами Німеччини, Великобританії, Литви, Італії, Іспанії, організував українські політичні інформаційні служби в багатьох країнах Європи. Підготував ґрунт для створення ОУН, яка остаточно оформилася 1929 р. на конгресі українських націоналістів.

Діяльність з розбудови ОУН, намагання винести українське питання на форум Ліги Націй, постійні заходи з налагодження націоналістичного підпілля в УРСР викликали занепокоєння у більшовицького керівництва у Москві. 23.05.1938 р. Є. Коновалець загинув у Роттердамі (Голландія), відкриваючи поштовий пакет, в якому був вибуховий пристрій, переданий агентом радянських спецслужб. 

15.06.1941 – Іван Миколайчук, український кіноактор, сценарист і режисер. Зіграв 34 ролі в кіно: Тарас Шевченко («Сон», 1964), Іван («Тіні забутих предків», 1964), Петро («Білий птах з чорною ознакою», 1971); написав 9 сценаріїв; мав дві режисерські роботи – «Вавилон-ХХ» (1979, за романом «Лебедина зграя» В. Земляка; співавтор сценарію, автор музичного оформлення, роль Фабіана), «Така пізня, така тепла осінь» (1982). 

21.06.1890 – Петро Франко, український письменник, педагог, командир авіазагону УГА. Син І. Франка. Закінчив Львівську політехніку, був співорганізатором Пласту, з 1914 р. – в Легіоні Українських січових стрільців. 1919 р. організував авіаційний полк УГА. З 1939 р. викладав у Львівському торгово-економічному інституті, 1940 р. був обраний депутатом Верховної Ради СССР. З початком Другої світової війни вивезений радянською владою з Галичини. Загинув за невідомих обставин.

21.06.1897 – Юрій Кондратюк (справжнє ім’я Олександр Шаргей), український вчений-винахідник, один із піонерів ракетної техніки і теорії космічних польотів.

24.06.1914 – Мирослав Іван Любачівський, патріарх Української греко-католицької церкви. 1938 р. висвячений митрополитом А. Шептицьким у сан священика. 1984 р., після смерті патріарха Йосифа Сліпого, став верховним архієпископом Української греко-католицької церкви. Після легалізації Української греко-католицької церкви повернувся до свого престолу на Святоюрській горі у Львові. 

30.06.1907 – Роман Шухевич (псевдонім – Тарас Чупринка), політичний і військовий діяч, головнокомандувач УПА (1943–1950), провідник ОУН.

 

ПОДІЇ:

1.06.1996 – Україна перевела останні ядерні ракети до Росії, ставши без’ядерною державою.

3.06.1768 – гайдамацькі загони Максима Залізняка та Івана Гонти визволили Умань від польської шляхти (одна з найважливіших подій Коліївщини).

15.06.1775 – за наказом Катерини ІІ російські війська під командуванням генерала Петра Текелі зруйнували Запорізьку Січ.

16.06.1934 – у Харкові створено Спілку письменників України.

16.06.1578 – козацького гетьмана Івана Підкову було підступно схоплено й видано полякам і за наказом короля С. Баторія страчено у Львові.

21.06.1971 – археолог Б. Мозолевський під час розкопок скіфського кургану Товста Могила (IV ст. до н.е.) біля м. Орджонікідзе Дніпропетровської області знайшов славнозвісну золоту пектораль (нагрудну прикрасу).

22–24.06.1941 – війська НКВС вчинили масові розстріли в тюрмах десятків тисяч українців Галичини та Волині.

23.06.1917 – Центральна Рада УНР проголосила Перший універсал про автономію України.

24.06.1917 – столиця УРСР перенесена з Харкова до Києва.

27.06.1834 – відкрито Київський університет Святого Володимира.

28.06.1996 – День Конституції України. Після 23-годинного обговорення у Верховній Раді України було прийнято Конституцію України. 

28.06.1651 – біля м. Берестечка відбулася битва українського війська на чолі з Б. Хмельницьким і татар із польською армією (найбільший бій Хмельниччини). У вирішальний момент татари відступили, захопивши і вивізши Б. Хмельницького, який намагався затримати татар. Українське військо, оточене ворогом, протягом 10 днів героїчно відбивало всі атаки поляків. У ніч на 30.06. козацькі полки під командуванням І. Богуна, ведучи ар’єргардні бої, зуміли прорватися крізь оточення і вийти через непрохідні болота та р. Пряшівку (попередньо збудувавши три переправи з одягу, хомутів та сідел). Основну частину війська та артилерії було врятовано.

28.06.1910 – митрополит Андрей Шептицький вперше в австрійському парламенті виголосив промову українською мовою.

 

ВЕРЕСЕНЬ

НАРОДИЛИСЯ:

1.09.1889 — Басараб Ольга, одна з найлегендарніших жінок в українському визвольному русі. На поч. Першої світової війни разом з О.Степанів організувала першу жіночу чоту Легіону українських січових стрільців. Член багатьох громадських організацій, відзначена міжнародною організацією Червоного Хреста за благодійну та освітню роботу. Член Головної управи Союзу українок у Львові. Належала до Української військової організації, за що була заарештована польською поліцією 1924 р. та закатована під час допиту. Біографія О. Басараб внесена в усі важливі виховні матеріали націоналістичного руху.

10.09.1883 — Дмитро Донцов, український політичний діяч, публіцист, літературний критик. Ідеолог українського націоналізму. Народився у м. Мелітополі. У численних публіцистичних працях обґрунтував необхідність політичної незалежності України, застерігав від орієнтації на Москву, незважаючи на те, чи вона царська, республіканська чи пролетарсько-соціалістична. Його праці спричинилися до послаблення впливу комуністичних ідей та москвофільства на суспільну свідомість і стали ідеологічним обґрунтування діяльності ОУН.

10.09.1894 — Олександр Довженко, видатний український кінорежисер, сценарист, письменник.

16.09.1947 — Валерій Марченко, правозахисник, літературознавець і перекладач. З 1970 р. — співробітник газети «Літературна Україна», вчитель укр. мови та літ-ри у середній школі в Києві. 1973 р. заарештований за « злісний наклеп на радянську дійсність… ». В ув’язненні у пермському таборі написав публіцистичні нариси. В яких висвітлював умови існування в’язнів у радянських таборах, трагічні події 1940—1950 рр. у Західній Україні. Після звільнення жив у Києві, довго не міг знайти роботу, працював сторожем. Активно займався правозахисною діяльністю. Рішуче виступив проти інструкції Міністерства освіти УРСР «Про посилення вивчення російської мови у школах України». 1983 р. вже тяжко хворого Марченка заарештовують вдруге на 10 років ув’язнення в таборі особливого режиму.  Помер 1984 р. у лікарні в’язниці у Ленінграді. Похований у с. Гатному Київської обл.

17.09.1864 — Михайло Коцюбинський, український письменник, класик української літератури, громадський діяч, голова «Просвіти» в Чернігові.

18.09.1929 — Алла Горська, українська художниця і громадська діячка, учасниця правозахисного руху 60-х в Україні. Народилася в м. Ялті. 1961—1965 рр. разом із В.Стусом, І.Світличним, В.Симоненком та ін. була одним з організаторів Клубу творчої молоді в Києві, який став центром українського національного життя. 1964 р. за виконання Шевченківського вітражу (був знищений) до вестибюлю Київського ун-ту виключена зі Спілки художників. За участь в акціях протесту проти розправ над українськими правозахисниками зазнала переслідувань. 28.11.1070 р. була вбита у Василькові біля Києва.

23.09.1872 — Соломія Крушельницька, українська оперна співачка, ще за життя визнана найвидатнішою співачкою світу. Закінчила Львівську консерваторію, вдосконалювала вокальну майстерність у Мілані та Відні. Володіла винятковими природними вокальними і сценічними даними. З величезним успіхом співала на оперних сценах провідних театрів світу (у Львові, Варшаві, Петербурзі, Парижі, Неаполі, Каїрі, Римі, Мілані, Буенос-Айресі). Вершиною вокальної майстерності стало виконання партії мадам Баттерфляй в однойменній опері Дж. Пуччіні. Пропагувала за кордоном українські народні пісні та твори українських композиторів. 1939 р. повернулася в Україну. Викладала у Львівській консерваторії. Померла 1952 р., похована у Львові.

29.09.1866 — Михайло Грушевський, визначний український історик, організатор української науки, політичний діяч, публіцист, голова Центральної Ради (1917—1918). Автор понад 2000 наукових праць у галузі української та світової історії (зокрема багатотомної «Історії України-Руси»), історіографії, літератури, соціології, етнографії, що збагатили європейську й національну науку. Брав участь у створенні Української академії наук. Перебуваючи на еміграції, заснував Український соціологічний інститут (діяв у Празі, потім у Відні). Повернувшись в Україну, створив і очолив низку академічних комісій ВУАН в галузі української історії. 1927 р. у ВУАН за участю Грушевського діяло 18 науково-дослідних установ. 1929 р. розпочався наступ більшовицького режиму на українську науку, який поклав край широкій діяльності вченого. 1931 р. його вислали до Москви, наукові установи, які створив Грушевський, були ліквідовані, співробітники та учні здебільшого заарештовані й заслані. Помер вчений після нескладної операції від зараження крові 1934 р. у Кисловодську, куди виїхав на лікування. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

 

ПОДІЇ:

2.09.1657 — Івана Виговського обрано Гетьманом України.

4.09.1919 — уряд УНР звернувся з нотою «До держав світу», в якій висловив протест проти захоплення Києва денікінськими військами.

4.09.1965 — у київському кінотеатрі «Україна» під час прем’єри фільму «Тіні забутих предків» відбувся мітинг протесту проти політичних репресій серед української інтелігенції. З різкою критикою виступили І. Дзюба, В. Стус, В. Чорновіл. Під їхнім листом підписалися 140 присутніх.

 7.09.1994 — на Республіканському стадіоні в Києві проведено перший офіційний матч збірної України з футболу.

9.09.1944 — СРСР і Польща уклали договір про відселення лемків зі Східної Галичини.

10.09.1941 — у в’язницях Києва радянські спецслужби без вироку суду розстріляли всіх в’язнів.

12.09.957 — княгиня Ольга в Царгороді прийняла християнство.

16.09.1914 —  2500 січових стрільців українського добровольчого легіону у складі австро-угорської армії присягнули на вірність боротьбі за визволення України.

26.09.1995. — Україна прийнята до Ради Європи.

29.09.1938 — засуджено до страти письменника, бандуриста Гната Хоткевича.

 

ЖОВТЕНЬ

НАРОДИЛИСЯ:

5.10.1909 — Богдан-Ігор Антонич, український поет, перекладач, літературний критик. Родом з Лемківщини (с. Новиця). У його поезії — риси неоромантизму, символізму, сюрреалізму, імажинізму, однак загалом творчість поета не вкладається в рамки якогось одного напряму, вона глибоко оригінальна і виявляє широкий тематичний діапазон лірика-філософа. Антоничу притаманне філософське віталістичне бачення людини і світу, за що Огієнко назвав його «сонячним». Прижиттєві поетичні збірки — «Привітання життя» (1931), «Три перстені» (1934), «Книга Лева» (1934); посмертні — «Зелена Євангелія», «Ротації» (1938), «Перстені молодості» (1966) та ін.

5.10.1883 — Петро Болбочан, український військовий діяч, полковник Армії УНР.

6.10.1876 — Сергій Єфремов, видатний український політичний діяч, публіцист, літературний критик та історик української літератури. Академік Української академії наук, голова її управи, член Української Центральної Ради, генеральний секретар міжнаціональних справ у Генеральному Секретаріаті. Єфремов як талановитий публіцист був одним з найвизначніших співробітників багатьох періодичних видань, а також один з керівників видавництва «Вік» (1895 —1918), у якому було видано тритомну «Антологію української літератури». Після поразки визвольних змагань залишився в Україні і віддався цілковито науковій діяльності, був непримиренним до більшовицького режиму. Велика популярність С. Єфремова в широких колах українського суспільства здобула йому славу «сумління України». 1930 р. репресований як головний звинувачений у сфабрикованому радянською владою процесі Спілки визволення України і засуджений як голова цієї організації. Помер в одному з концтаборів 1939 р. Автор близько трьох тисяч праць, зокрема «Історії українського письменства». Радянської літератури не визнавав і про неї нічого не писав.

10.10.1882 — Михайло Бойчук, український художник-монументаліст, реставратор іконопису, педагог, теоретик мистецтва. Засновник авангардного європейського напряму «неовізантизм» та української школи монументального живопису — бойчукізму. Заарештований 1937 р. органами НКВС і розстріляний. Створена ним школа українських монументалістів 1937 р. перестала існувати — більшість художників-бойчукістів було репресовано, а їхні твори знищено.

11.10.1672 — Пилип Орлик, гетьман України в еміграції (1710—1742). Генеральний писар, найближчий соратник гетьмана І.Мазепи. Намагався разом з Мазепою створювати антимосковську коаліцію. Поразка шведсько-українських військ у Полтавській битві 1709 р. примусила Орлика емігрувати з Мазепою й значною частиною козацької старшини. Після смерті І.Мазепи був обраний гетьманом у Бендерах. Уклав угоду зі старшиною та запорожцями «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорізького» — пізніше відому як Конституція П. Орлика, яку вважають першою українською конституцією, а також однією з перших конституцій у Європі. У ній передбачено обмеження гетьманських привілеїв, зменшення соціальної експлуатації та збереження особливого статусу запорожців, а також зобов’язання  у разі здобуття влади в Україні боротися за політичне й церковне відокремлення України від Росії.

14.10.1819 — Микола Терещенко, український підприємець і благодійник. 1851 р. був обраний старшим бургомістром Глухова і посідав цю посаду впродовж 9 років, а потім упродовж 14 років займав пост міського голови. Особливу увагу надавав добродійним справам — допомагав дитячим притулкам, міській лікарні, ув'язненим, зокрема очолював місцеве відділення піклування про в’язниці. М. Терещенку належало близько 80 тисяч десятин землі, 5 цукрових і рафінадних заводів, винокурні, парові і водяні млини, які були розміщені у Чернігівській, Київській, Волинській, Харківській, Подільській, Курській і Тульській губерніях.

16.10.1907 — Петро Григоренко, український генерал-майор, правозахисник. Член-засновник Гельсинкської групи за дотримання прав людини у Москві. Сприяв утворенню Української гельсинкської  групи. Активно боровся за відновлення прав кримськотатарського народу. Перебував у радянських тюрмах та на примусовому психіатричному лікуванні. З 1977 р. виїхав до США, де й помер.

17.10.1936 — Іван Драч, український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч, засновник РУХу.

26.10.1864 — Євген Вотчал, український фізіолог рослин, академік. Засновник української школи фізіологів рослин.

 

ПОДІЇ: 

6.10.1918 — відбувся І Всеукраїнський з’їзд товариств «Просвіта».

6.10.1975 — київське «Динамо» виграло Суперкубок УЄФА.

7.10.1253 — короновано короля Данила Галицького в Дорогочині.

8.10.1596 — підписано Берестейську унію, внаслідок чого створено Українську греко-католицьку церкву. Унія була викликана необхідністю виправити наслідки церковного розколу між Римським престолом та Константинопольським патріархатом 1054 р. Важливим чинником укладення унії була потреба протистояти подальшій латинізації та полонізації української світської еліти, а також досягти зрівняння у правах української церкви та духівництва з латинським духовним станом. У результаті її укладення українське православне духівництво, що визнало її рішення, було зрівняне в правах з католицьким і звільнялося від сплати податків. Шляхта й міщани також урівнювалися вправах з католиками латинського обряду й одержали право обіймати посади у державному та міському уряді.

14.10.1942 — офіційна дата народження Української повстанської армії, сформованої протягом 1942 р. із розрізнених повстанських загонів бандерівського крила ОУН.

15.10.1582 — Україна у складі Речі Посполитої перейшла з Юліанського на Григоріанський календар разом з Іспанією, Португалією та більшістю Італійських держав.

15.10.1959 — у Мюнхені агент КГБ Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в обличчя Степанові Бандері струменем розчину ціанистого калію. 1961 р. німецький суд виніс вирок вбивці С. Бандери та визнав відповідальними за організацію вбивства уряд СРСР і ЦК КПРС.

16.10.1853 — розпочалася Кримська війна, наймасштабніше у період між Наполеонівськими війнами та Першою світовою війною збройне зіткнення в Європі за домінування на Близькому Сході та в Середземномор’ї між Росією і Туреччиною та її союзниками (Англією, Францією, Сардинією).

19—21.10.1947 — почалося масове (близько 150 тис. осіб) вивезення українців на Сибір.

20.10.1924 — у Харкові відкрито першу в Україні радіостанцію.

24.10.1991 — Верховна Рада проголосила без’ядерний статус України.

25.10.1762 — імператриця Катерина ІІ повеліла заселити райони України іноземцями.

26.10.1947 — проведена наймасовіша депортація українців із Західної України (близько 78 тис. осіб).