КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕТАПІВ ПРОЦЕСУ НАПИСАННЯ ТА ЗАХИСТУ ДИСЕРТАЦІЙ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВИХ СТУПЕНІВ ДОКТОРА І КАНДИДАТА НАУК

Процес написання та захисту дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук умовно можна розділити на такі етапи (деякі етапи можуть дещо відрізнятися залежно від організації, де було виконано та захищено дисертаційну роботу): вибір і затвердження теми дисертаційного дослідження та призначення наукового керівника (для докторської дисертації – консультанта); написання дисертаційної роботи та оприлюднення результатів дисертаційного дослідження; розгляд дисертаційної роботи на засіданні кафедри (іншого наукового підрозділу); прийняття дисертації до розгляду спеціалізованою вченою радою; прийняття дисертації до захисту спеціалізованою вченою радою; надсилання та опублікування оголошення у спецвипуску газети «Освіта України» і оприлюднення його на сайті МОН України; підготування документів для публікації автореферату, публікація та розсилання автореферату дисертації; захист дисертаційної роботи; оформлення документів та надсилання їх до Міністерства освіти і науки України.

Розглянемо детальніше кожен з етапів. Перед початком написання дисертаційної роботи потрібно ознайомитися з нормативно-правовою базою, що регулює та стосується її написання, прийняття до розгляду та до захисту, власне захисту та оформлення всіх необхідних супровідних документів [1–4]. Також треба відстежувати всі зміни, які вносять у правові акти.

1. Вибираючи тему власного дисертаційного дослідження, потрібно знати, що «теми дисертацій пов’язуються, як правило, з основними науково-дослідними роботами, що виконуються вищими навчальними закладами або науковими установами і затверджуються вченими (науково-технічними) радами для кожного здобувача окремо з одночасним призначенням наукового консультанта в разі підготовки докторської чи наукового керівника в разі підготовки кандидатської дисертації» [1].

2. Розпочинаючи роботу над дисертацією, треба враховувати, що дослідження має обов’язково «містити висунуті здобувачем науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення, а також характеризуватися єдністю змісту і свідчити про особистий внесок здобувача в науку» [1]. Метою дисертації має бути виявлення нових фактів, висновків, рекомендацій, закономірностей або ж уточнення відомих раніше, але недостатньо досліджених.

Наголосимо, що в жодному разі не потрібно вдаватися до плагіату, а працювати самостійно. Адже «у разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту» [1].

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук повинна мати обсяг основного тексту 11–13, а для суспільних і гуманітарних наук – 15–17 авторських аркушів, оформлених відповідно до державного стандарту [1]. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук повинна мати обсяг основного тексту 4,5–7, а для суспільних і гуманітарних наук – 6,5–9 авторських аркушів, оформлених відповідно до державного стандарту [1]. Докторська і кандидатська дисертації супроводжуються окремими авторефератами обсягом відповідно 1,3–1,9 і 0,7–0,9 авторського аркуша, які подають державною мовою. Вимоги до оформлення автореферату встановлює МОН України [1].

Щодо структури, то дисертація містить такі основні елементи: зміст, перелік умовних позначень (за потреби), вступ, розділи основної частини, загальні висновки, бібліографія, додатки (за потреби).

Наукові здобутки здобувач наукового ступеня доктора (кандидата) наук повинен висвітлити у наукових публікаціях, а також здійснити їх апробацію. Це потрібно не лише для задоволення вимог щодо кількості, рівня публікацій, але й з погляду їх сприйняття слухачами та читачами, а також враховуючи те, що цей матеріал стане надбанням фахівців для використання в їхній роботі.

До опублікованих праць, які відображають основні наукові результати дисертації з відповідної галузі науки, належать: монографії; посібники (для дисертацій з педагогічних наук); статті у наукових, зокрема електронних, фахових виданнях України; статті у наукових періодичних виданнях інших держав з напряму, з якого підготовлено дисертацію [1].

Для захисту докторської дисертації мінімальна кількість публікацій у наукових (зокрема електронних) фахових виданнях України (у відповідному порядку затверджених МОН України) та інших держав становить 20, з яких не більше 5-ти може бути оприлюднено в електронних наукових фахових виданнях, а також не менше 4-х публікацій – у наукових періодичних виданнях інших держав з напряму, з якого підготовлено дисертацію. До таких публікацій можуть прирівнюватися публікації у виданнях України, які включені до міжнародних наукометричних баз [2; 3].

Для захисту кандидатської дисертації необхідна наявність не менше 5 публікацій у наукових (зокрема електронних) фахових виданнях України та інших держав (лише 1 може бути опублікована в електронному науковому фаховому виданні). Також необхідно опублікувати не менше однієї статті у наукових періодичних виданнях інших держав з напряму, з якого підготовлено дисертацію. До такої публікації може прирівнюватися публікація у виданнях України, які включені до міжнародних наукометричних баз [2; 3].

3. Процес проходження дисертації може дещо відрізнятися залежно від конкретного вищого навчального закладу.

Наприклад, в деяких вишах необхідним етапом проходження дисертації після представлення на засіданні (науковому семінарі) кафедри та подання її до спеціалізованої вченої ради є представлення дисертації на міжкафедральному семінарі (з огляду на це, має бути розроблено і затверджено спеціальне положення про міжкафедральний семінар).

Результатами проходження цього етапу є оформлення та затвердження висновку установи, в якій було виконано дисертацію, та установи, до якої був прикріплений здобувач.

Висновок має бути оформлений у вигляді витягу з протоколу засідання кафедри (міжкафедрального семінару, лабораторії, відділу тощо) та підписаний завідувачем кафедри (керівником міжкафедрального семінару, лабораторії, відділу тощо), як правило, доктором наук. Цей витяг затверджує керівник установи та скріплюється печаткою [1].

Такий документ має термін чинності – 1 рік до подання на розгляд спеціалізованій вченій раді.

4. Процедура попереднього розгляду дисертації регулюється положенням про спеціалізовану вчену раду [4].

Спеціалізована вчена рада може приймати до розгляду докторську дисертацію не раніше ніж через два місяці, а кандидатську – не раніше ніж через місяць з дня розсилання виготовлювачем обов’язкових примірників видань, в яких опубліковано праці здобувача, що відображають основні результати дисертації [1; 4].

До спеціалізованої вченої ради необхідно подати всі документи згідно з переліком, затвердженим МОН України. На сьогодні до цього переліку належать такі документи: заява, засвідчена копія першої сторінки паспорта, особовий листок за формою П-2ДС, засвідчені копії дипломів про повну вищу освіту, засвідчена копія диплома про науковий ступінь кандидата наук (для здобувачів ступеня доктора), посвідчення про складені кандидатські іспити (для здобувачів ступеня кандидата), засвідчена копія наказу про зарахування до аспірантури (для здобувачів ступеня кандидата), висновок установи, відгук керівника (консультанта), дисертація в кількості примірників, необхідній для надсилання в Національну бібліотеку України ім. В.І. Вернадського, бібліотеку установи, спеціалізовану вчену раду, для опонентів тощо (для здобувачів ступеня доктора примірник захищеної кандидатської дисертації та автореферати), два автореферати, файли з текстами автореферату та дисертації. У разі зміни здобувачем прізвища треба надати відповідний документ про зміну.

Розглядаючи докторську дисертацію, комісія ради визначає, якою мірою в ній використані матеріали і висновки кандидатської дисертації здобувача.

Наукові положення і результати, які були винесені на захист у кандидатській дисертації, не можуть повторно виноситися на захист здобувачем наукового ступеня доктора наук у його докторській дисертації. Ці положення і результати можуть бути наведені лише в оглядовій частині докторської дисертації. Докторську дисертацію не може захищати здобувач, який не має наукового ступеня кандидата наук. Комісія може залучати до підготовки проекту висновку фахівців кафедр, лабораторій та інших структурних підрозділів даної організації чи інших наукових установ. Комісія визначає фахові семінари для апробації дисертації [4].

У разі негативного висновку комісії рада не приймає дисертацію до захисту і видає здобувачеві витяг з протоколу засідання ради з мотивуванням відмови у прийнятті дисертації до захисту та повертає всі подані матеріали [4].

5. Результатом другого засідання спеціалізованої вченої ради є затвердження опонентів, прийняття дисертації до захисту та надсилання повідомлення про захист.

Рада приймає дисертацію до захисту та призначає офіційних опонентів, затверджує додатковий список установ і організацій, до яких обов’язково надсилаються автореферати, дозволяє друкувати автореферат і, за потреби, порушує клопотання перед МОН України про додаткове введення в установленому порядку до складу ради науковців відповідного профілю.

Захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора чи кандидата наук проводять не раніше ніж через місяць після опублікування такого повідомлення.

Якщо з об’єктивних причин засідання ради у призначений день не може відбутися, то рада має право призначити нову дату захисту дисертації, але не раніше ніж через місяць після опублікування повідомлення, поінформувавши про це МОН України, установи та організації, яким було розіслано автореферат [4].

6. Про прийняття дисертації до захисту рада надсилає до МОН України повідомлення, в якому зазначаються відомості про наукового керівника та призначених офіційних опонентів [4].

Повідомлення про захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора і кандидата наук, оформлене у двох примірниках на бланку установи відповідно до зразка, та його копію подають на реєстрацію у відділ докторантури і аспірантури вищого навчального закладу (іншої установи). Відразу ж, паралельно з паперовими примірниками (два примірники на бланку підписані головою спеціалізованої вченої ради і затверджені печаткою установи), повідомлення надсилають електронною поштою на скриньку МОН України.

7. Автореферат із зазначенням адреси, дати і часу захисту розсилають не пізніше ніж за місяць до захисту за переліком установ і організацій, до яких обов’язково надсилаються автореферати дисертацій, затвердженим МОН України в установленому порядку, і за додатковим списком, затвердженим радою, який включає ради, наукові установи, вищі навчальні заклади за профілем дисертації та відомих фахівців у цій галузі науки та, звичайно, опонентів.

Виправлення в дисертації недоліків, виявлених радою після того, як дисертацію було прийнято до захисту, та в авторефераті, після його розсилання, заборонено [4].

8. Офіційний опонент на основі вивчення дисертації та праць, опублікованих за темою дисертації, подає до спеціалізованої вченої ради відгук, оформлений відповідно до вимог МОН.

Відгук опонента та відгук на автореферат дисертації мають бути підписані автором та засвідчені печаткою установи, де працює опонент або науковець, що дає відгук на автореферат. «Печаткою установи» згідно з нормативними документами є гербова печатка.

Здобувач ознайомлюється з відгуками опонентів, з відгуками на автореферат і готує відповіді на зауваження. Зауваження на автореферат, які містяться у відгуках, потрібно подати членам спеціалізованої вченої ради заздалегідь.

Дисертант готує текст доповіді для виступу. До його підготування треба поставитися якомога відповідальніше, оскільки саме він є «презентацією» дисертації, у ньому мають бути відзначені всі ключові моменти дисертаційної роботи. Доповідь повинна бути розрахована не більше ніж на 20 хвилин.

Обов’язково потрібно підготувати роздавальний матеріал захисту та посилатися на нього.

Засідання ради для захисту дисертації проводиться державною мовою за такою процедурою (згідно з Положенням про спеціалізовану вчену раду, затвердженим Наказом Міністерства  освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 № 1059): до відкриття засідання члени ради мають бути ознайомлені з проектом висновку щодо дисертації, підготовленим комісією ради; головуючий за даними реєстраційної картки присутності членів спеціалізованої вченої ради за формою інформує членів ради про правочинність зібрання і за наявності кворуму відкриває засідання; головуючий інформує членів ради про погоджену зі здобувачем мову захисту дисертації; оголошуються порядок денний, назва дисертації, відомості про офіційних опонентів; учений секретар доповідає про подані здобувачем документи та про їхню відповідність вимогам, установленим законодавством; здобувач викладає основні положення дисертації та відповідає на запитання, подані усно чи письмово; виступ наукового керівника (консультанта); учений секретар оголошує висновок організації, де було виконано дисертацію або до якої був прикріплений здобувач, відгуки на дисертацію про її наукову та практичну цінність і на автореферат; здобувач відповідає на зауваження, які містяться у відгуках;  виступ офіційних опонентів; після виступу кожного опонента здобувачеві надають слово для відповіді; після кожної відповіді здобувача на зауваження офіційних опонентів головуючий пересвідчується, чи задоволений опонент цією відповіддю;  прилюдне обговорення дисертації, у якому мають право взяти участь усі присутні на засіданні; члени ради – доктори наук зі спеціальності, за якою підготовлена дисертація, повинні під час засідання обов’язково встановити рівень теоретичної підготовки здобувача, його особистий внесок у розв’язання наукової проблеми чи у вирішення конкретного наукового завдання, обізнаність здобувача з результатами наукових досліджень інших учених із зазначених у дисертації наукових проблем чи наукових завдань та їх порівнянність з результатами наукових досліджень здобувача;  прикінцеве слово здобувача;  вибори лічильної комісії для проведення таємного голосування;  таємне голосування членів ради щодо присудження здобувачеві наукового ступеня;  оголошення результатів таємного голосування (рішення вважається позитивним, якщо за нього проголосували не менш як три чверті від кількості присутніх на засіданні членів ради);  затвердження протоколу лічильної комісії простою більшістю голосів членів ради, присутніх на засіданні. Підставою для незатвердження протоколу лічильної комісії може бути лише виявлене порушення процедури голосування. У разі незатвердження протоколу лічильної комісії рада проводить повторне голосування; обговорення проекту та прийняття висновку ради;  головуючий оголошує рішення ради про присудження здобувачу наукового ступеня з відповідної галузі науки та за відповідною спеціальністю [4].

9. Упродовж місяця після захисту до МОН України надсилають перший та електронний примірники докторської (кандидатської) дисертації з двома примірниками облікової картки дисертації за встановленою відповідно до законодавства формою та атестаційну справу здобувача наукового ступеня [4], оформлену згідно з вимогами МОН України.

Отже, ми розглянули всі основні етапи процесу написання та захисту дисертаційної роботи та висвітлили їхні особливості. Щиро бажаю творчих успіхів!

1. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника» від 24 липня 2013 р. № 567 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/567-2013-%D0%BF/print1361989770387035.

2. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17.10.2012 № 1112 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/main.

3. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 03.12.2012 № 1380 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/main.

4. Положення про спеціалізовану вчену раду, затверджене Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 № 1059 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/main.

Канд. екон. наук, доцент Завербний А.С.

(Національний університет “Львівська політехніка”)