ПОРАДИ ЩОДО ЗДОБУТТЯ НАУКОВИХ СТУПЕНІВ ДОКТОРА ТА КАНДИДАТА

У цій публікації спробуємо коротко відповісти на найпоширеніші запитання здобувачів наукових ступенів доктора і кандидата. Передусім потрібно ознайомитися з нормативно-правовою базою, що регулює та стосується написання дисертації, прийняття її до розгляду та до захисту, власне захисту та оформлення всіх необхідних супровідних документів [1-4]. Також важливо стежити за всіма змінами, внесеними у правові акти.

Спочатку зазначимо, що дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто здобувачем у вигляді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої монографії. Підготовлена до захисту дисертація повинна містити висунуті здобувачем науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення, а також характеризуватися єдністю змісту і свідчити про особистий внесок здобувача в науку [1]. Метою дисертації має бути виявлення нових фактів, закономірностей, висновків, рекомендацій або ж уточнення відомих раніше, але недостатньо досліджених.

Одним із найвідповідальніших кроків є вибір теми наукової роботи, адже від нього значною мірою залежить успішність дисертаційного дослідження. Тема повинна бути затверджена вченими (науково-технічними) радами вищих навчальних закладів та пов’язуватися, як правило, з основними науково-дослідними роботами, що виконують ці заклади [1]. Назва дисертації має бути якомога коротшою, відповідати обраній спеціальності та суті розв'язаної наукової проблеми (завдання для ступеня кандидата наук), вказувати на мету дисертаційного дослідження і його завершеність.

Докторська дисертація – це сукупність результатів, які розв’язують важливу наукову або науково-прикладну проблему.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук повинна мати обсяг основного тексту 11-13, а для суспільних і гуманітарних наук – 15-17 авторських аркушів, оформлених відповідно до державного стандарту [1]. У дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук обсяг основного тексту має становити 4,5-7, а для суспільних і гуманітарних наук – 6,5-9 авторських аркушів, оформлених відповідно до державного стандарту [1]. Докторська і кандидатська дисертації супроводжуються окремими авторефератами обсягом відповідно 1,3-1,9 і 0,7-0,9 авторського аркуша, які подають державною мовою. Вимоги до оформлення автореферату встановлює МОН [1].

Часто здобувачі стикаються з проблемою перерахунку обсягу наукових праць у авторські аркуші (1 авторський аркуш – це 40 000 знаків). Щоб перерахувати обсяг дисертації в авторські аркуші, потрібно знати кількість сторінок, кількість знаків у рядку (до знаків входять літери, цифри, розділові знаки та інтервали між словами), а також кількість рядків на сторінці. Однак є низка нюансів, які необхідно враховувати при цьому. 

Дисертація повинна містити такі основні елементи: зміст, перелік умовних позначень (якщо треба), вступ, розділи основної частини, загальні висновки, бібліографію, додатки (якщо треба).

Переважно труднощі виникають з написанням вступу. По-перше, він має бути абсолютно однаковий як в роботі, так і в авторефераті. Також обов’язково потрібно вказати об'єкт (процес або явище, що породжують проблемну ситуацію й обрані для вивчення) і предмет дослідження, причому предмет повинен міститися в межах об'єкта. Об'єкт і предмет мають співвідноситися між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється його частина, котра є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага дисертанта, оскільки предмет дослідження визначає тему дисертації, яку зазначають на титульному аркуші як її назву.

Дисертацію потрібно друкувати машинописним способом або на комп'ютері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 через 1,5 міжрядкові інтервали (до тридцяти рядків на сторінці). Мінімальна висота шрифту – 1,8 мм (друкуючи на комп'ютері, слід використовувати 14-й кегль). Наголосимо, що всі примірники дисертації повинні бути ідентичними.

Наукові здобутки дисертант повинен висвітлити у наукових публікаціях, а також здійснити їх апробацію, доповідаючи на конференціях. Це потрібно не лише для задоволення формальних вимог щодо кількості та рівня публікацій, але й з погляду їх сприйняття слухачами та читачами, беручи до уваги і те, що цей матеріал стане надбанням фахівців для використання в їхній роботі.

До опублікованих праць, які відображають основні наукові результати дисертації з відповідної галузі науки, належать: монографії; посібники (для дисертацій з педагогічних наук); статті у наукових, зокрема електронних, фахових виданнях України; статті у наукових періодичних виданнях інших держав з напряму, з якого підготовлено дисертацію [1].

Якщо здобувач подає опубліковані разом із співавторами наукові праці, він обов'язково повинен зазначити конкретний особистий внесок у цих працях.

Для захисту докторської дисертації мінімальна кількість публікацій у наукових (зокрема електронних) фахових виданнях України та інших держав становить 20, причому в електронних наукових фахових виданнях повинно бути не більше ніж п’ять публікацій, а також не менше як чотири – у наукових періодичних виданнях інших держав з напряму, з якого підготовлено дисертацію. До таких публікацій можуть прирівнюватися публікації у виданнях України, внесених до міжнародних наукометричних баз [2, 3].

Для захисту кандидатської дисертації потрібно не менше ніж 5 публікацій у наукових (зокрема електронних) фахових виданнях України та інших держав (лише одна може бути опублікована в електронному науковому фаховому виданні). Також необхідно опублікувати не менше як одну статтю у наукових періодичних виданнях інших держав з напряму, з якого підготовлено дисертацію. До такої публікації може прирівнюватися публікація у виданнях України, внесених до міжнародних наукометричних баз [2, 3].

Зауважимо, що треба ретельно перевіряти факт належності того чи іншого видання до фахових, затверджених МОН. Трапляються не зовсім добросовісні видання, які видають себе за фахові. Інші просто на першій сторінці вказують, що вони рекомендовані ВАК (якого вже давно немає) для публікації результатів дисертаційних досліджень. Потрібно розуміти, що вони не належать до фахових наукових видань. Поширеною помилкою є зарахування монографії до фахових видань. Нагадаємо, що наукові статті в жодному разі не повинні дублювати одна одну, також не можна публікувати двох статей в одному номері журналу, це саме стосується і тез.

Спеціалізована вчена рада може приймати до розгляду докторську дисертацію не раніше ніж через два місяці, а кандидатську – не раніше ніж через місяць з дня розсилання видавцями обов’язкових примірників видань, в яких опубліковано праці здобувача, що відображають основні результати дисертації [1]. Обов’язково потрібно подати у спеціалізовану вчену раду копії всіх без винятку публікацій, причому для кожної потрібно копіювати титульну сторінку, зміст, текст публікації, а також інформацію про видавництво, редколегію, тираж, дату видання тощо.

Наприкінці застережемо – в жодному разі не вдавайтеся до плагіату, працюйте самостійно. Оскільки «у разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду (!) незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту» [1].

Ось поки що і все. Успіхів у наукових починаннях, поважайте свою працю і працю інших!

 

1. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника» від 24 липня 2013 р. № 567 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/567-2013-%D0%BF/print1361989770387035.

2. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17.10.2012 № 1112 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/main.

3. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 03.12.2012 № 1380 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/main.

4. Положення про спеціалізовану вчену раду, затверджене Наказом Міністерства  освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 № 1059 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/main.

 

Канд. екон. наук, доцент Завербний Андрій Степанович

(Національний університет "Львівська політехніка" )