РОЛЬ ЕЛЕКТРОННОГО НАУКОВОГО ВИДАННЯ У СУЧАСНІЙ ВИЩІЙ ОСВІТІ

Сьогодні в Україні відбувається активна модернізація навчального процесу у вищих навчальних закладах. Впровадження та пристосування принципів Болонської декларації (1999) вимагає від викладачів і студентів пошуку нових рішень на шляху до підвищення якості вищої освіти та зацікавленості студентів у постійному самостійному навчанні. На сьогодні склалася ситуація, коли вища освіта в Україні не завжди є показником високої кваліфікації, а дуже часто диплом про вищу освіту є просто перепусткою на певні посади і дає можливість кар’єрного росту, водночас надто мало уваги надають сутності самого навчання та тим навичкам, які студенти мають здобувати у вищих навчальних закладах. З огляду на це, перед викладачами вищої школи постає завдання актуалізації тих знань, які передбачені навчальною програмою.

У пропонованій статті ми спробуємо проаналізувати значення наукових видань для студентів загалом та електронних зокрема, а також розглянемо основні моменти, на які слід звернути увагу під час створення та організації діяльності студентського електронного наукового видання.

Як було зазначено вище, одним з головних завдань сучасної вищої освіти є актуалізація тих знань, які студенти здобувають під час навчання. На сьогодні є кілька шляхів, які дають можливість визначити рівень актуальності тих чи інших наукових здобутків студентів та оцінити їх відповідність сучасним вимогам розвитку вітчизняної економіки (оскільки автор представляє видання саме з економічних наук, то далі мова йтиме лише про них). По-перше, це підготування самостійних робіт (рефератів, оглядів, курсових, дипломних проектів тощо) та їхній захист перед викладачем або комісією. Цей шлях є найменш затратний щодо організації та перевірки, втім, результат є не завжди об’єктивним з огляду на суб’єктивність оцінювання. Крім того, як правило, кожен викладач має свою вузьку спеціалізацію і не завжди здатний об’єктивно оцінити наукові здобутки студента, що виходять за межі такої спеціалізації.

Ще одним шляхом визначення актуальності наукових здобутків студента є організація студентської наукової конференції. Цей спосіб є досить ефективним, оскільки процес доповідей та подальшого обговорення в широкому колі слухачів дає можливість розглянути проблему з різних поглядів та об’єктивно оцінити науковий внесок автора. Навіть більше, під час доповіді та дискусії досить легко визначити самостійність отриманих автором висновків та зроблених пропозицій, що є безумовно актуальним в умовах ери доступного Інтернету. Втім, такий спосіб має свої вади, головною з яких є висока вартість організації. Окрім того, не завжди всі охочі виступити мають змогу бути присутніми на конференції, тому організаторам доводиться шукати інші шляхи оприлюднення наукових результатів таких учасників конференції.

Найпоширенішим з таких шляхів є публікація збірника тез конференції, що знову ж таки потребує додаткових матеріальних витрат. Встановлення певного організаційного внеску для учасників конференції може покрити частину таких витрат, проте для більшості студентів навіть 50 – 60 грн є досить великою сумою, щоб пожертвувати нею заради науки. Варто зауважити, що публікація тез доповіді без безпосереднього виступу не виконує основного завдання конференції – апробації наукових здобутків студентів, оскільки тези обсягом 1-2 сторінки не здатні повністю висвітлити аргументи та висновки доповідача. За таких умов виникає потреба у наступному способі апробації наукових здобутків студентів – публікації наукових статей. Порівняно з тезами, наукова стаття є безперечно більш серйозною та ґрунтовною працею, змушує студента дотримуватися чіткої логіки викладу матеріалу та обґрунтовувати висновки. Однак для вищого навчального закладу випуск друкованого студентського наукового видання є досить витратною з фінансового погляду справою, особливо зважаючи не недостатність бюджетного фінансування вищої освіти. Функціонування ж такого друкованого видання на засадах самоокупності просто неможливе з огляду на обмеженість студентів у фінансових ресурсах та їхню слабку зацікавленість у науковій діяльності. Ще однією, суттєвою на наш погляд, вадою є обмеженість доступу читачів до такого друкованого видання. Здебільшого тираж є невеликим і видання доступне переважно лише у бібліотеках, які не надто популярні серед студентів. Виходом з цієї ситуації є створення електронного наукового видання. Переваги такого способу апробації студентських наукових здобутків є безумовними. По-перше, електронне наукове видання не потребує державної реєстрації, а отже правила випуску та функціонування встановлює сам навчальний заклад. По-друге, за рахунок залучення до редколегії широкого кола викладачів-спеціалістів з різних галузей наук досягається максимальна об’єктивність оцінювання наукових здобутків студентів. По-третє, електронна форма випуску знімає обмеження на обсяг самого видання, тобто воно може мати як 100 сторінок, так і 1000, що неможливо у разі випуску друкованого видання. По-четверте, відсутність матеріальних витрат на безпосередній друк видання дає змогу зробити його безкоштовним для авторів, що є дуже важливо для студентів. І по-п’яте, електронне наукове видання є абсолютно доступним для всіх охочих, хто має доступ до Інтернету, притому автори отримують усі потрібні результати – ознайомлення зацікавлених осіб з результатами власних наукових здобутків, наукову публікацію зі всіма необхідними реквізитами та можливість безкоштовно й оперативно дізнатися про наукові пошуки інших авторів.

Що стосується організаційних моментів створення та функціонування електронного наукового видання для студентів, варто відзначити такі аспекти. Передусім треба визначити орган, який буде відповідальний за редакційну політику та випуск видання. Здебільшого таким органом є рада молодих учених або її аналог. Наступним кроком є розроблення положення про електронне наукове видання, в якому слід обов’язково визначити наукові напрями, періодичність виходу, потенційних авторів, завдання та виконавчі органи видання. Головними виконавчими органами будь-якого, не тільки електронного, наукового видання є редакційна колегія та відповідальний секретар. Залежно від спеціалізації видання можуть визначатися й інші відповідальні органи або особи (технічні секретарі, редактори, верстальники тощо). Формування редакційної колегії повинно відбуватися відповідно до наукових напрямів наукового видання, оскільки саме цей орган відповідатиме за якість статей, що будуть опубліковані. Якщо обсяг електронного видання невеликий, верстати його може відповідальний секретар без залучення додаткових працівників.

Отже, електронне наукове видання для студентів, при мінімальних трудових та матеріальних витратах, здатне забезпечити виконання одного з найважливіших завдань сучасної вищої освіти – апробацію та визначення актуальності наукових здобутків студентів на основі здобутих ними у вищому навчальному закладі знань.

 

Канд. екон. наук, доцент, відповідальний секретар Молодіжного наукового вісника «УАБС НБУ», серія: «Економічні науки» Циганюк Дмитро Леонідович