ІНДЕКСИ ЦИТУВАННЯ НАУКОВИХ ПРАЦЬ: ІНСТРУМЕНТИ, ОСОБЛИВОСТІ ТА НЕДОЛІКИ

Наукова діяльність була і залишається одним із найскладніших видів людської творчості. Адже це не лише набуття знань, проведення досліджень тощо. Це також і процес використання результатів цих знань, їх поширення та прикладного застосування. А це передбачає особливі вимоги до наукових праць та їхніх авторів. Тож тема оцінювання наукового рівня вчених цікавить людство вже не одне десятиліття. Цілком логічним є те, що ідея створення універсальної методики оцінювання наукового розвитку людства апріорі є нездійсненною. Проте необхідним і цілком реальним є вимірювання його окремих кількісних характеристик.

Одним із найважливіших критеріїв оцінювання наукового рівня вченого у міжнародній спільноті є індекс цитування його праць. Спираючись на групу міжнародних словників, що подають дефініцію цього терміну, зокрема Business Dictionary, Investor Words, Investor Guide, індекс цитування (SCI) – це бібліографічний покажчик, за допомогою якого можна простежувати науковий поступ конкретного автора. SCI показує, скільки разів статті цього автора було процитовано в працях інших вчених протягом відповідного року.

Рис. 1. Крива відношення кількості цитат (number of citations) до кількості статей (paper number).Точка перетину кривої із прямою q (45°) утворює значення h-index. Площа під кривою визначає загальну кількість цитат [1].

Серед найпоширеніших є індекс Хірша (J. Hirsch) – h-index, що ґрунтується на множині найбільш цитованих статей ученого і кількості цитувань, які вони отримали в інших виданнях. Індекс можна застосовувати щодо визначення наукової продуктивності групи вчених, наукового журналу тощо. За Хіршем [1], учений має певний h-index, якщо h з його N статей цитують h разів кожну як мінімум, інші (N–h) цитують не більше, ніж h разів кожну. Наприклад, якщо науковець опублікував понад 10 статей, а кожну з них було процитовано не менше ніж 10 разів, тоді h-index цього вченого становить 10. Розподіл кількості публікацій N залежно від кількості їх цитувань q наближено відповідає гіперболі. Точка перетину кривої з прямою q – є значенням h-index. (Рис. 1).

Значення h-index багатьох науковців подано у більшості міжнародних наукометричних баз даних. Однак під час визначення цього показника виникає кілька проблем: неможливість врахування індивідуального внеску вченого (метод Хірша зрівнює позиції науковців, котрі є співавторами однієї статті), наявність прихованого цитування (коли замість прямого посилання на наукову працю вказано лише прізвище вченого). Поза увагою залишається і тривалість життя вченого. Все це зумовлює неточності під час визначення h-index.

Для розв’язання зазначених вище проблем учений Готт (J.R. Gott) запропонував e-index, що розраховується як сума половини усієї кількості «першоавторських» цитувань, сума половини цитувань багатоавторських робіт (нормоване цитування), сума згадувань імен у статтях та посилань на них в заголовках статей. Усе це реалізується за допомогою сучасних пошукових систем та інструментів. Готт пропонує оцінювати цитованість наукових праць порівняно із цитуваннями Ейнштейна (одиниця цитування – mE, «міліЕйнштейн», що становить 71,4 цитування).

На думку багатьох авторитетних спеціалістів з наукометрії, точнішій оцінці продуктивності наукової діяльності вчених сприятиме комплексне використання h-index та e-index.

Серед інших показників виділяють імпакт-фактор (impact-factor), який вважають коефіцієнтом впливовості, важливості журналу, де опубліковано ту чи іншу наукову працю. Індекси цитування та імпакт-фактори різних видів застосовують у багатьох наукометричних базах даних.

Від 60-их років минулого століття Інститут наукової інформації (Institute for Scientific Information, ISI), що нині належить Thomson Reuters, щороку визначає імпакт-фактор та публікує його в журналі Journal Citation Report. Імпакт-фактор встановлюється за трирічний період шляхом співвідношення кількості посиланнь на статті в журналі протягом поточного року до загальної кількості статей, надрукованих у цьому журналі за попередні два роки. Відповідно, що вищим є значення імпакт-фактора, то більшою є наукова цінність журналу. Видання з високим рівнем цього показника мають авторитет у науковій спільноті. Однак, аналізуючи імпакт-фактор, доцільно звертати увагу на деякі нюанси. Статті, що відображають надзвичайно важливі, фундаментальні дослідження, можуть цитувати протягом ще багатьох років після їхнього опублікування, а часовий проміжок, коли редакція журналу підраховуватиме цитування таких статей для визначення імпакт-фактора, є доволі коротким. Окрім того, треба враховувати і об’єктивну неадекватність порівняння імпакт-факторів науковців, котрі працюють у різних галузях. Наприклад, цитування в журналах з технічних, медичних наук буде значно відчутнішим, аніж з економічних, оскільки більшість економістів досліджують проблеми внутрішньодержавного значення, регіональні, що обмежує коло читачів таких статей та, відповідно, їх цитувань. На платформі ISI Web of Knowledge (http://wokinfo.com/citationconnection) можна знайти необхідні імпакт-фактори.

Окрім того, Journal Citation Report подає розрахунок і багатьох інших видів імпакт-факторів. Зокрема, Eigenfactor – це показник, розроблений Дж. Вестом і К. Бергстромом у Вашингтонському університеті, призначений оцінювати сукупну значущість наукового видання (на підставі розрахунку кількості вхідних посилань).

Наукометрична база даних Scopus публікує двічі на рік два основні імпакт-фактори: Scimago Journal Rank (SJR) і Source Normalized impact per paper (SNIP). Перший розраховується спільно із Scimago Lab (Іспанія), другий – спільно з Лайденським університетом (Нідерланди).

Розроблений Феліксом де Мойя імпакт-фактор SJR є визнаним наукометричним інструментом, що базується на ідеї: усі цитати не є рівноцінними. Згідно з SJR, предметне поле, репутація і якість журналу мають визначальний вплив на цінність цитування. Значення SJR, з одного боку, показує кількість цитування статей, з другого – враховує наукову цінність журналів, звідки отримано ці цитати. Переглянути рейтинги журналів, а також і статей можна за посиланням: http://www.scimagojr.com/journalrank.php. У списку параметрів ранжування (Ranking Parameters) можна задати предметне поле, категорію, країну тощо, притому ранжування можна здійснювати за різними індексами.

Імпакт-фактор SNIP створив Хенк Моед для вимірювання контекстного цитування шляхом зважування цитат на основі їх загальної кількості у певній предметній сфері. Вплив однієї цитати, отриманої у предметній сфері, де цитати трапляються рідше, вважається більш значущим, і навпаки. Цей показник дає змогу порівнювати цитованість науковців навіть у зовсім різних галузях науки. SNIP уможливлює визначення альтернативної цінності статей, що в наукометрії може бути використано з метою об’єктивного аналізу їхнього наукового рівня. Цей показник часто застосовують під час вирішення питань про надання державної грантової підтримки науковцям.

Дещо менше структурована, проте так само визнана міжнародною науковою спільнотою система Google Academy, яка також пропонує простежування цитувань, використовуючи зазначені вище індекси, зокрема h-index. Google Academy визначає два індексовані значення: h5-index і h5-median. Перший показник використовується для статей, опублікованих за останні п'ять повних років. h5-median є середнім числом цитат статей, які мають h5-index. Обидва показники можна переглянути на сторінці: http://scholar.google.com.ua/citations.

Є й інші інструменти оцінювання цитованості наукових праць. Зокрема Index Copernicus Value, що належить наукометричній базі даних Index Copernicus. Створена в Польщі порівняно нещодавно Index Copernicus нині залишається однією з найпопулярніших баз даних на вітчизняному наукометричному просторі. Index Copernicus Value визначають на основі значної кількості параметрів: імпакт-факторів, кількості цитувань в інших базах даних, якості статей, складу редакції, кількості сторінок, мови публікації та інших (навіть екологічності видання) аспектів.

Окрім перелічених вище, є й інші, менш популярні індекси та імпакт-фактори. Усі їхні розробники мають благородну мету – відобразити науковий поступ людства, сформувати його тенденції та виявити закономірності. Вивчаючи показники цитованості наукових праць або конкретних учених, на наш погляд, доцільно розглядати зазначені показники комплексно, адже кожен з них має свій інформаційний відтінок. Це даватиме змогу скласти об’єктивну оцінку розвитку сучасної науки і сприятиме більшій довірі до наукової діяльності.

Канд. екон. наук, доцент Мрихіна Олександра Борисівна

(Національний університет "Львівська політехніка")