КУЗЬМІН О. Є.: «НАЙЦІННІШИМ ДОСЯГНЕННЯМ ДЛЯ МЕНЕ Є МОЇ УЧНІ!»

Заслужений працівник народної освіти України, доктор економічних наук, професор Кузьмін Олег Євгенович − висококваліфікований економіст і педагог, талановитий науковець, творча та неординарна особистість.

 

Олегу Євгеновичу, роз-кажіть, будь ласка, про свій шлях «молодого вченого».

Після закінчення навчання у Львівській політехніці за спеціальністю «Економіка і організація машинобудівної промисловості» залишився на кафедрі працювати асистентом. Викладав такі дисципліни, як «Організація і нормування праці», «Основи управління» та ін.  Почав працювати над дослідженням проблем якості норм праці, формування системи матеріальних стимулів. 1977 року захистив кандидатську дисертацію, 1989 − докторську. Основні напрями наукових досліджень − проблеми розвитку національної економіки в умовах глобалізації, розвиток менеджменту на під-приємствах, вдосконалення зовнішньоекономічної діяль-ності, інноваційна, інвести-ційна діяльність та ін.

Який пригадуєте випадок з початку Вашої наукової кар’єри, який можливо вплинув на ваш вибір чи був поштовхом до професійних звершень? 

Пригадую, як тільки я, ще зовсім молодий, почав працювати, на кафедрі відбувалося обговорення кандидатської дисертації з економічних проблем автоматизованих систем управління (сьогодні їх називаємо комп’ютерними системами). Я як член кафедри був присутній на цьому захисті, задавав питання, але врешті зрозумів, що в цих проблемах не достатньо розуміюся. І після цього засів за книжки, причому не тільки ті, що стосувалися автоматизованих систем управління. Приблизно через півроку вже відчув, що маю належний рівень. Думаю, що кожен на початку наукового шляху відчуває потребу максимально акумулювати свої зусилля, аби досягти більшого, і тут важливо бути наполегливим і поступово, крок за кроком, наближатися до своєї мети.

Яке досягнення у Вашій професійній діяльності є для Вас найціннішим?

Найціннішим досягнен-ням для мене є мої учні – 12 докторів і близько 90 кандидатів наук. 

Враховуючи Ваш величезний досвід у підготуванні наукових кадрів, які поради Ви найчастіше даєте своїм здобувачам та аспірантам?

Коли людина йде в науку, вона повинна усвідомлювати, що особливих матеріальних благ вона тут не здобуде, що наукова робота потребує багато зусиль, треба постійно працювати над собою, підвищуючи власний професійний рівень. Потрібно також брати до уваги, що все життя буде пов’язано зі студентською аудиторією і з науковими колами, а це означає, що все життя − це навчання і ще раз навчання. Зваживши це все, треба вирішити, годишся ти в науковці чи ні…

Вибір теми дисертаційного дослідження є одним з найвідповідальніших етапів для аспіранта чи здобувача. Якими основними критеріями потрібно керуватися, обираючи тему?

Тема має бути актуальна та відображати ті економічні процеси, які здійснюються на сучасному етапі в нашій національній економіці, на вітчизняних підприємствах, а також треба враховувати напрями сучасних досліджень та здобутки, які можна отримати. Тема дисертації − це не таке просте питання, над ним треба добре попрацювати, оскільки від вдалого її вибору залежатиме успішність наукового дослідження. 

Як Ви вважаєте, чого часто не вистачає молодим науковцям на шляху досягнення важливих наукових здобутків?

У кожного є свої труднощі. Насамперед мають бути здібності до наукової роботи, хоча до певної міри їх можна розвивати, та все ж задатки мають бути. Бажання працювати, наполегливість відіграють важливу роль, бо наука деколи потребує роботи не тільки вдень, а й увечері, тобто тоді, коли з’являються ідеї. Наука потребує також комунікабельності, вміння співпрацювати з колегами не тільки з кафедри чи інституту, а й з інших вишів з півдня та сходу України, зарубіжними фахівцями. Наукова діяльність передбачає, так би мовити, аудит усієї інформації, яка з’являється на досліджувану тему у журналах, монографіях і т. д.  

Що, на Вашу думку, сприяє, а що перешкоджає розвитку економічної науки у наш час?

Перешкоджає передусім відсутність належного фінан-сування. Також зазначу, що у науку не завжди йдуть найкращі наші випускники. Часто ті, хто має високий рівень знань і міг би працювати у нау-ковій сфері, влаштовуються на підприємства, у корпорації і вже не повертаються, що зумовлено значною різницею в оплаті праці аспіранта чи асистента та фахівця на підприємстві. Розвиткові економічної науки сприяють насамперед хороші умови для наукової діяльності − це талановите високопрофесійне наукове керівництво, наявність відповідної матеріальної бази (комп’ютерні програми для моделювання та проведення інших розрахунків, наукові лабораторії тощо). Однак багато вишів мають труднощі із забезпеченням цих умов. 

За останнє десятиліття в Україні різко зріс рівень «інтелектуальної еміграції». Чи можливо, на Вашу думку, зупинити такий міграційний процес, чи Україна й надалі залишиться «донором» інтелектуальних ресурсів для інших країн?

Поки ми не створимо ефективну економіку, відтік наукових кадрів у нас буде. Знаємо, що наші фахівці працюють у всьому світі і причетні до досягнень в науці і техніці за кордоном. Але нічого дивного у цьому нема, якщо в інших країнах у них є кращі умови для проведення досліджень, вищий рівень зарплати, підтримка з боку наукової установи, в якій працюють, а отже є краща можливість реалізувати свій науковий потенціал.

Олегу Євгеновичу, як Ви відпочиваєте та відновлюєте сили? Адже Ваша робота потребує чимало часу, терпеливості, наполегливості та зосередженості, а це дуже виснажує…

Роблю зарядку. У суботу та неділю намагаюся відпочивати, якщо тепла пора року, то працюю фізично. А ще читаю літературу, дивлюсь українське телебачення, в ефірі якого, на мій погляд, можна зараз знайти справді цікаві програми.

Які риси Ви найбільше цінуєте в людях?

Працьовитість та відданість науці, дисциплінованість, здат-ність любити свою справу.

Розмову вів Чубай В.М.