СІМ’Я ЯК ШЛЯХ У МАЙБУТНЄ

Молода мама заклопотано готувала вечерю. Чоловік вкотре запізнювався з роботи, сьогодні у нього важлива нарада. Поки жінка квапливо нарізала овочі, наймолодший син, котрому було близько двох років, весь час бавився біля її ніг, щось наспівуючи. Раптом вона відчула як малюк потягнув її за край спідниці: «Мамо…». Вона, заглиблена у свої справи, щось пробуркотіла у відповідь. Але за кілька хвилин малюк ще раз спробував привернути її увагу: «Мамо…». Але мамі було не до нього, адже треба було готувати вечерю та ще скласти звіт, який вимагало керівництво. І ось за п’ять хвилин, коли малюк знову вхопився за спідницю, вже не відпускав її доти, доки мама не відірвалася від своєї справи та не нахилилася до нього. Взявши її обличчя своїми маленькими рученятами, він наблизив його до своїх наповнених слізьми очей і сказав: «Мамо, послухай мене очима!»

Б. Ферреро

Ми надто зайняті для своїх дітей, дружини (чоловіка), рідних, близьких. Яку роль відіграє сім’я в нашому житті? Що вона означає для кожного з нас і держави в цілому? Чому в сучасному світі дедалі гостріше постає проблема вибору: успішна кар’єра чи щаслива сім’я? І чи взагалі можна їх успішно поєднати? Сьогодні ми гостро порушуємо це питання, оскільки саме травень-червень найбільш багатий на свята, пов’язані із сім’єю, зокрема 11 травня –День матері, 15 травня – Міжнародний день сім’ї, 1 червня – Всесвітній день батьків, а також Міжнародний день захисту дітей, 15 червня – День батька. Крім того, варто зазначити, що 2014 рік проголошений Організацією об’єднаних націй «Міжнародним роком сім’ї», що дає можливість знову звернути увагу на її роль у процесі розвитку людства.

 

«Родина є основоположним виразником єдності людства, первинним місцем прийняття і просування відмінностей, центром підготовки до емоційного, громадського та релігійного життя. У загальному безладі родина завжди залишається цеглиною для завтрашніх міст» (Антоніо Мацці).

 

Основною негативною тенденцією, яку можна спостерігати сьогодні, і яка є побічним ефектом технічної революції, є відстороненість від виховання власних дітей. Зайняті кар’єрою батьки дуже рано віддають дітей в руки няньок, вихователів дитячих садків, у світ комп’ютерних ігор, планшетів і мобільних телефонів. Дитина проводить своє дозвілля не з батьками або друзями у дворі, а занурюється у світ самотності і віртуальної реальності. Чоловіки вважають, що дітьми повинні займатися жінки і відкидають свою роль у процесі виховання. Жінки, в свою чергу, втомлені рутинною домашньою роботою, позбавлені чоловічої підтримки та розуміння, теж намагаються реалізувати себе, довести свою самодостатність, неповторність та незалежність. Так розпочинаються сімейні кар’єрні змагання, а для дитини важливо бачити гармонійну пару, перебувати в центрі батьківської любові.

Чому батько прокинувся тільки тоді, коли син став дорослим і розбещеним? Чому не проводив із сином-підлітком виховних розмов, які б тоді могли допомогти йому стати доброю людиною і сумлінно виконувати свої обов’язки? Як сталося, що тисячі студентів вважають навчання в університеті звичайною формальністю? Хто може достукатися до їх сумління і присоромити за витрачання не своїх грошей? Прикро, коли у суботні вечори дискотеки переповнені молоддю, яка розпусно витрачає батьківські гроші, в той час, коли на вечірній Літургії декілька стареньких бабусь вимолюють у Господа мир та спокій для рідної держави і своїх родин. Якщо ми виглянемо у своє вікно, то побачимо, як розквітає весна, а якщо зазирнемо у свої домівки, то до весни там ще далеко.

 

«Сім'я ‒ це суспільство в мініатюрі, від цілісності якого залежить безпека всього великого людського суспільства» (Фелікс Адлер).

 

Дедалі збільшується кількість сімей, котрі можуть мати дітей, але не бажають з певних меркантильних причин. Вони втрачають найцінніше, адже кар’єра, багатство та інші здобутки ніколи не замінять дитячої посмішки, зверненої до батьків. І не дивно, що кар’єра у більшості людей на першому місці, адже суспільство активно впроваджує думку: щастя – в грошах, достатку, стабільності.

Особливо часто жінкам приходиться вибирати між сім’єю та кар’єрою. Звичайно, ідеальний варіант, коли жінка все встигає і їй не потрібно робити вибір. Однак сьогодні є багато бізнес-леді, які колись, можливо, пожертвували почуттями на користь кар’єрного зростання. Так, тепер вони успішні, реалізувалися в професійному плані, але, на жаль, не як жінки. Деяких таке влаштовує, а інші, може і ретельно приховуючи, шкодують, що колись пропустили повз себе головне з людських почуттів. Адже справжня усвідомлена любов здатна дати можливість реалізуватися всюди, не змушуючи робити вибір.

 

«Найгарніший подарунок, який батьки можуть дати світу, – це дитина, яка вміє любити. Хто нас врятує, якщо жінки втратять таємницю своєї справжньої величі? Тоді дійсність стане цинічною, холодною і позбавленою любови. Світові потрібні справжні жінки, які вміють жити повнотою життя. А дітям потрібні сильні та ніжні мами» (Освальдо Полі).

 

 Робота має приносити задоволення і доповнювати наше життя, але ні в якому разі не повинна замінювати сім’ю чи переховувати від сімейних труднощів. На тему сім’ї та її ролі у формуванні особистості ми мали можливість поспілкуватися з о. др. Леонтієм Саламоном – помічником Судового Вікарія в Митрополичому суді Латинського обряду у Львові, парохом Римо-Католицької Церкви Успіння Пресвятої Діви Марії у м. Винники, викладачем канонічного права у Вищій духовній семінарії у смт Брюховичі.

 «Що означає «сім’я»? Дві людини стають одним цілим і тоді вже жоден фактор не може впливати на це, зокрема і батьки, які часто намагаються вмішуватися в життя своїх дітей численними порадами, зауваженнями, нотаціями, тим самим створюючи напружену атмосферу в молодій сім’ї. Коли двоє стають одним цілим, не може бути будь-якого вияву егоїзму, вивищення власного «я» – є тільки «ми». І таке усвідомлене «ми» стає джерелом стабільності для їхніх дітей, адже вони здебільшого «копіюють» модель поведінки своїх батьків. Якщо в сім’ї є проблеми з алкогольною залежністю, неповага один до одного, скандали, зрада, небезпека розлучення, відповідно, і діти наслідуватимуть таку поведінку, адже вважатимуть це нормою. Ось такі громадяни творитимуть державу. Як свідчить моя практика і численні судові процеси, однією з причин сімейної кризи є недозрілість… Коли я проводжу катехизацію молодих пар, то дуже часто бачу проблему: жінка не розуміє, що таке «чоловік», тобто вона усвідомлює, що мова йде про її коханого, але не розуміє його психологічного, фізичного і духовного стану. Те саме відбувається і з чоловіком. А з цього і починаються сімейні проблеми: коли проходить ейфорія від кохання, стосунки затьмарюються буденністю, подружжя починає вимагати занадто багато один від одного, не даючи взамін, і висловлюючи численні претензії. Так назріває криза в сім’ї. Подружжя, в центрі якого немає Бога, і яке не базується на законах любові, приречене на крах.

Сім’я – це квітка, яку двоє повинні живити своєю любов’ю. Християнська сім’я базується на служінні один одному. У подружжі ні в якому разі не повинно бути змагання за першість. Неодноразово чоловік думає, що він будує кар’єру, заробляє гроші, утримує дружину і дітей, і на цьому його роль у сім’ї закінчується. Це не так. Нехай у чоловіка важка фізична або емоційно виснажлива робота, проте жінка, яка вдома виховує дітей, працює вдвічі важче: і фізично, і психологічно. Чоловікові важливо позбутися стереотипу «Я утримую». З іншого боку, буває, що жінка не хоче дати шанс чаловікові проявити ініціативу стати батьком, тим самим перекидаючи всю відповідальність виховання на свої плечі. Як я уже говорив, у християнському подружжі не може бути «ти», «я», всі питання та справи погоджуються разом. Те подружжя, яке намагається «втікати» від виконання сімейних обов’язків на роботу чи ставити кар’єрний ріст на перше місце, втрачає шанс стати по-справжньому щасливим, втрачає можливість насолоджуватись батьківством, бачити, як ростуть їхні діти і брати активну участь у їхньому вихованні. А вони, повірте, не пам’ятатимуть скільки грошей заробляли батьки, вони пам’ятатимуть скільки часу батьки провели з ними на дитячому майданчику, в парку чи на озері.

Із своєї практики хочу сказати: поставте духовні цінності вище від матеріальних, не експериментуйте, цінуйте те, що маєте, не витрачайте часу на постійну гонитву за статками, бо на зміну може прийти глибоке розчарування і самотність, запросіть Бога у свою сім’ю, а він, як люблячий Батько, подбає про ваш добробут. Коли ми матимемо сім’ї на зразок Святої сім’ї, тільки тоді у нас буде здорове, а не «патологічне» суспільство».

Доповнюючи завершальні слова о. Леонтія, хотілося б підкреслити глибину слів Томаса Гордона «Демократичні сім’ї – мирні, і що більше буде мирних сімей, то більше позитивних змін відбудеться у нашому суспільстві, якщо воно відкине насильство і війну».

 

 Мельник Наталія Володимирівна