ІВАСЮК ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ

Ivasjuk_Volodymyr Народився  Володимир Івасюк у м. Кіцмань Чернівецької області у вчительській сім’ї. З п’ятирічного віку навчався у підготовчому класі Кіцманської філії Чернівецької музичної школи (скрипка, а згодом фортепіано). Ще під час навчання у середній школі створив вокально-інструментальний ансамбль «Буковинка», з яким виконував свої пісні та здобув перші перемоги. Попри заняття музикою, Володя успішно навчався у школі, був одним з претендентів на золоту медаль. Саме тоді трапляється безглузда випадковість – під час прогулянки парком хтось із хлопців закинув картуз на гіпсовий бюст Леніна, усвідомивши крамольність такого вчинку, хлопці лізуть знімати картуза, бюст виявився не закріпленим, «вождь» падає, а хлопці потрапляють у міліцію на 15 діб, відкривається «Справа Володимира Івасюка». Одразу постає питання про виключення з комсомолу, вигнання зі школи і позбавлення атестату. Батьки зробили все, що могли – Володя отримав атестат з четвірками з історії СРСР і суспільствознавства. Сім’я переїхала до Чернівців. Володя блискуче склав іспити до медінституту і його зарахували на перший курс лікувального факультету. Радості не було меж, але хтось повідомив про його «справу», і 31 серпня 1966 р. Володимира звинувачують у тому, що він нечесним шляхом пробрався в лави студентів і при всіх зачитують наказ про його виключення. Юнак витримує цей удар і продовжує боротьбу за своє майбутнє, іде працювати слюсарем на завод «Легмаш». Володя створює і веде заводський хор, який невдовзі починає займати провідні місця в оглядах художньої самодіяльності. На хвилі натхнення В. Івасюк ризикує і під псевдонімом Весняний надсилає на конкурс до 50-річчя Жовтня пісні «Відлітали журавлі» та «Колискова для Оксаночки» і отримує першу премію. Через рік за рекомендацією «Легмашу» Володя вступає в Чернівецький медінститут. Його обирають старостою групи, запрошують в оркестр народних інструментів «Трембіта» та камерний оркестр медінституту. У цей період він створює такі пісні, як «Я піду в далекі гори», «Жовтий лист», «Червона рута», «Казка гір», «Водограй». «Червона рута» стала переможницею першого телефестивалю «Пісня-71», у якому брали участь виконавці з усього СРСР.

З 1972 року розпочався львівський період у житті композитора: він стає студентом підготовчого відділення композиторського факультету Львівської консерваторії та переводиться на IV курс Львівського медичного інституту. 1972 р. «Водограй» визнано піснею року, а 1974 р. ця пісня у виконанні С. Ротару перемогла на фестивалі «Сопот-74» (Польща). Саме тоді вперше на міжнародному конкурсі прозвучала українська пісня, а про Володю дуже багато пише польська преса, перекладає й друкує тексти його пісень. 1973 р. Володимир закінчив Медичний інститут і вступив до аспірантури на паталогічну фізіологію. 1975 р. пише музику до спектаклю за романом О. Гончара «Прапороносці» і здобуває диплом першого ступеня. Та коли постало питання про висунення кандидатури Івасюка на присудження Шевченківської премії за спектакль, хтось викреслив його прізвище. У цей період композитор розпочав працю над створенням платівки-гіганта, право на яку мали лише члени Спілки композиторів, Володя ж тоді був звичайним студентом консерваторії, тому «гігант» дався йому дуже важко, але коли він вийшов, то розійшовся вмить. 1978 року В. Івасюк переміг на всесоюзному конкурсі молодих композиторів у Москві. Він дає інтерв’ю, про нього пише преса, його пісні звучать на радіо. 24 квітня 1979 р. в обід Володі зателефонували. Він пішов до консерваторії і більше не повернувся… Незабаром тіло повішеного В. Івасюка було знайдено у Брюховицькому лісі. До офіційної версії – самогубство, громадськість поставилася з недовірою, звинувативши у злочині КДБ. Велелюдний похорон 22.05.1979 на Личаківському цвинтарі перетворився на акцію пасивної непокори владі, а прощальне слово Р. Братуня коштувало йому посади голови Львівської філії Спілки письменників України. Щоб не допустити молодь до участі у похороні, у багатьох вишах Львова було призначено на той час комсомольські збори, похорон також заборонили знімати на кіноплівку.

Пісня «Червона рута» дала назву фестивалю української пісні та музики, що вперше відбувся у Чернівцях 1989 року. 2003 р. вийшов компакт-диск «Наш Івасюк» у виконанні Тараса Чубая та групи «Плач Єремії». 

Підготувала Чубай У. Р.