Сьогодні Україна проводжає в останню дорогу Геніальну Людину, яка пройшла пекло радянського режиму і з Богом у серці боролася за мир, правду, свободу і справедливість, − Євгена Сверстюка. Це велика втрата не тільки для України, а й для кожного з нас зокрема, адже ми мали щастя причаститися словом правди великого мислителя, який своїм світлом, мудрістю, незламним духом і чистим серцем вів нас до омріяної свободи і незалежності.
У своїй автобіографічній розповіді Євген Сверстюк зазначив: «Мені здається, що усіма своїми публікаціями я нагадую людям правічне значення слів. Ні новомова, ні пустомова не замінить слова, що стало світлом. Людство проходить від затемнення до затемнення, а в сонячний день дивується, як можна було не побачити – це ж так очевидно… І Євангельська притча про сіяча вічна: завжди будемо сіяти і на камінь, і в тернину, знаючи, що вся надія на зораний ґрунт… І метафора про голос, що волає в пустелі, – вічна. І кожен зі вдячністю має нести свій хрест, бо ніколи не відбудеться гідне життя на дорозі рівній і широкій. Євангельське застереження „вибирайте дорогу вузьку” є наукою на всі часи».
Лагідний, по-дитячому наївний, помірковано строгий, добрий, надзвичайно мудрий, незалежний від великих світу цього – таким назавжди залишиться у нашій пам’яті Євген Сверстюк. Приклад його жертовного життя і гаряче слово будуть безцінним дороговказом у служінні Богу, Україні і Правді.
ВІЧНАЯ ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ УКРАЇНИ!!!
«Блаженні гнані за правду, бо їхнє Царство Небесне» (Єв. Матв. 5:10).