Фарук Аллош: «Сприяння відповідальним науковим дослідженням та інноваціям належить до основних напрямів нашої співпраці»

Фарук Аллош – французько-ліванський молодший науковий співробітник у галузі наук про життя, доктор наук з імунології. Проживає і працює у Страсбурзі (Франція). Активно бере участь у політиці вищої освіти та досліджень у Франції та Європі, особливо зацікавлений у європейській співпраці. Фарук заснував та очолив Асоціацію міжнародних дослідників Страсбурга, був адміністратором кількох НГО, включаючи Євродок, який він представляє в Раді Європи та Європейському парламенті.
Фарук Аллош також є президентом робочої групи “Навчання протягом усього життя”. Сьогодні він координує міжнародну магістерську програму з імунології, в якій беруть участь студенти з європейських міст (Страсбург-Базель-Фрайбург).

1. Розкажіть, де ви навчалися і чому вирішили присвятити своє життя науці та освіті? Що спонукало вас вступити до Асоціації молодих учених Франції та Європи?

Закінчивши школу в Лівані, я вирішив переїхати до Франції для вивчення біологічних наук. Кар’єра в галузі біологічних наук була моєю метою ще зі середньої школи. Незважаючи на те, що інші дисципліни мене цікавили і досі цікавлять, я хотів розвиватися у тому напрямі, в якому зможу вдосконалити умови людського життя. На той час генна терапія та генна інженерія стали новими терапевтичними стратегіями та підходами, і саме тому я хотів долучитися до наукового поступу, працюючи у цій галузі.

Я вступив до університету Тур Франсуа Рабле, де здобув ступінь бакалавра біології, а відтак – магістра з генетики в університеті Бордо II Сегален. Потім отримав ще один магістерський ступінь із фізіопатології у Страсбурзькому університеті, де також здобув і ступінь доктора наук з імунології. Сферою мого науково-дослідного інтересу було дослідження лімфом для ефективнішого їх лікування. Це й особисте зацікавлення, і науковий вибір, що можна чітко простежити через мою навчальну програму. Сьогодні імунотерапію вважають інноваційним та найсучаснішим підходом біотерапії.

Під час першого року здобування ступеня доктора філософії я був учасником міжнародної докторської програми Страсбурзького університету (колишня європейська докторська програма). Ця програма є унікальною у Франції, бо дає змогу вивчати питання європейської політики та європейських інституцій. Водночас я зрозумів, що в моєму університеті немає організації, яка б обстоювала інтереси молодих учених з-за кордону, тоді як половина PhD кандидатів (тобто кандидатів, що здобувають науковий ступінь PhD) не є французами.

Отже, як французько-ліванський молодий дослідник я взяв на себе ініціативу створити StrasAIR – асоціацію, яка відає питаннями, пов’язаними із зарубіжними дослідниками, зокрема різними аспектами їхнього наукового, соціального та професійного життя. Протягом першого року, бувши обраним до науково-дослідної ради мого університету, я швидко усвідомив важливість співпраці з іншими подібними організаціями у Франції та Європі для обміну досвідом та збільшення нашого впливу, а також для налагодження зв’язків із колегами-науковцями у всьому світі.

Отже, ми вирішили приєднатися до CJC (Confédération des Jeunes Chercheurs – Конфедерація молодих дослідників) та до Eurodoc (Європейської ради докторантів та молодих дослідників). Того самого року я вирішив взяти участь у щорічній зустрічі Eurodoc в Осло, адже робоче середовище моєї наукової асоціації, міжнародне робоче середовище в моїй лабораторії та університеті, а також мій особистий інтерес були більш зорієнтовані на європейську співпрацю як основний напрям роботи. Сьогодні я переконаний, що наші дії повинні будуватися на локальній / національній / європейській осі, в якій кожен з цих трьох складників має вирішальне значення.

2. Яка зараз ситуація у Франції щодо становища молодих учених, які особливості їхнього статусу? Які питання вдалося успішно пролобіювати Вашій Асоціації молодих учених?

Сьогоденна ситуація у Франції є досить складною. Незважаючи на те, що французький Кодекс освіти визначає ступінь PhD як професійний досвід і форму підготовки до досліджень через проведення досліджень, а також на те, що міністерський указ затвердив контрактну форму здобуття докторського ступеня, тобто статус працівника для кандидатів PhD, велика кількість кандидатів PhD НЕ мають такого контракту, і, як наслідок, працюють безкоштовно. Для зарубіжних кандидатів PhD це впливає на їхній статус дослідника перед обличчям французької адміністрації.

Ситуація складається так, що кандидати PhD, які не мають докторського контракту, отримують посвідку на проживання студентського типу, тоді як їхні колеги, що мають відповідний контракт, мають дозвіл на проживання типу «Дослідник-науковець».

Навіть більше, PhD кандидати без такого контракту стикаються із серйозною проблемою, коли вони оформлюють так звану «відпустку», тобто договір на викладання, що укладається з університетом. Не лише оплата їх праці недооцінюється, але й відбуваються певні порушення з періодичністю оплати, коли вона не те, що не проводиться щомісяця, а інколи й щороку. Незважаючи на те, що були здійснені певні заходи, щоб виправити це питання, стан справ усе ще є незадовільним.

CJC успішно пролобіювало декілька пріоритетних питань:
1. Від часу заснування CJC працювало над тим, щоб PhD кандидатів визнали співробітниками, і ми досягли для них такого статусу декаду тому, створивши докторський контракт.
2. CJC також бере активну участь у допомозі міжнародним PhD кандидатам у Франції. Вдалося домогтися видання дозволів на проживання типу «Дослідник-науковець» замість дозволу типу «Студентський» для PhD кандидатів, які не є членами ЄС. Цей статус надає PhD кандидатам, що підписали докторський контракт, низку пільг, які не можна отримати за звичайним дозволом на проживання. Зовсім недавно CJC напружено працювала проти плану уряду, за яким мали бути встановлені вищі ставки оплати за реєстрацію в університетах для PhD кандидатів, котрі не є громадянами ЄС (в 10 разів вищі, ніж для громадян ЄС). З іншими профспілками ми наполягли на скасуванні цього рішення.

3. CJC домоглося публікації RNCP (еквівалент Європейського реєстру професійних кваліфікацій) для PhD кандидатів. Цей значний крок уперше дозволив встановити реєстр, який визначає професійні кваліфікації, пов’язані зі ступенем PhD як дипломом. CJC відіграло важливу роль у збереженні однакової кваліфікації для 22-ох реєстрів, що стосуються 22-ох різних професій, підкресливши унікальність PhD як диплома незалежно від дисциплінарного походження.

У суспільстві загалом спостерігається позитивне ставлення до вчених. Під час пандемії Covid-19 декілька науковців були провідними доповідачами на цю тему в телевізійних шоу та стали популярними громадськими діячами в цьому контексті, на кшталт професора Дідьє Раульта (Didier Raoult). Криза вивільнила певну експозицію наукової спільноти, що зіграла провідну роль у консультаціях президента щодо того, як поводитися з вірусом.

Учені різних напрямів також щодня комунікують у публічному дискурсі, включно з Нобелівськими лауреатами та видатними науковцями, причому вони далеко не завжди поділяють погляди один одного. Провідний кандидат на посаду мера Парижа – це дослідник у сфері математики, галузевий медаліст 2010 року – Cédric Villani. Суспільна наука також процвітає у Франції (наприклад Jardins des Sciences), що свідчить про зацікавленість населення наукою та респектабельність учених.

3. Як організована Асоціація молодих учених у Франції? Чи існують регіональні центри?

Французька конфедерація молодих дослідників (далі – ФКМД) діє через організації-члени, які поширені по всій території Франції. ФКМД має статус неприбуткової (громадської ) організації та повністю незалежна від уряду. Отже, ми є ієрархічною організацією, в якій місцеві осередки висувають делегатів у ФКМД (один голос на кожну організацію), а відповідні делегати утворюють адміністративну раду ФКМД. Тож усі локальні організації однаковою мірою відповідальні за ухвалення рішень.

4. Чи впливають молоді вчені на політику Франції? Які сфери суспільного життя є пріоритетними для просування конструктивних цінностей та ідей?

Вплив молодих учених не є постійним. Це дуже залежить від уряду та його пріоритетів. У Франції існує національна консультативна рада з питань освіти, вищої освіти та досліджень (CNESER), яка складається зі 100 членів. На жаль, хоча місця і зарезервовані для підтверджених дослідників та студентів, поки що їх не виділено для PhD кандидатів, а в головному органі Міністерства освіти, вищої освіти та досліджень бракує вкладу молодих учених. Сподіваємося, щодо цього питання буде визначений офіційний підхід.

Кілька напрямів мають вирішальне значення для молодих учених. Сприяння відповідальним науковим дослідженням та інноваціям через заохочення інтеграції досліджень та відкритої науки належить до основних напрямів нашої співпраці. Крім того, підвищення цінності PhD як професійного досвіду та його визнання через промоцію пов’язаних навичок, особливо на рівні приватного сектору.

Покращення умов праці та ментального здоров’я дослідників на ранніх етапах наукової кар’єри є також важливим питанням. Відкритість дослідницького середовища для науковців різного походження, відсутність будь-якої дискримінації за етнічною належністю, філософським чи релігійним світоглядом, національністю, статтю тощо…

5. Які основні досягнення Асоціації молодих учених Франції та Eurodoc, що зробили сферу науки кращою?

CJC, засновник Eurodoc, наголосив на значенні Європейської Хартії та Кодексу дослідників як найважливіших документів для виконання якісного дослідження. І Eurodoc, і CJC заохочують відповідальну дослідницьку практику та відкриту науку.

Обидві організації працюють над захистом різних точок зору, однакових шансів та справедливих умов праці для дослідників, щоб зберегти позиції рівності та толерантності в науці.

Ці організації усвідомлюють роль науковців у суспільстві та активно виступають за створення доказово-орієнтованого та раціонального суспільства. Вони також захищають принцип незалежності в дослідженнях, зокрема від політичних організацій, а також борються за академічну свободу.

6. Які найактуальніші проблеми, з якими зараз стикаються молоді вчені?

Перед молодими вченими постає декілька нагальних питань, зокрема:
– проблеми молодих дослідників під час написання і захисту дисертації, щоб отримати диплом та статус підтвердженого науковця;
– проблеми молодих дослідників після захисту дисертації, які виникають під час роботи в науково-дослідних проєктах.

Питання, які стосуються молодих учених, можна згрупувати так:
1. Питання, пов’язані з їх актуальним статусом:
– якнайшвидше переведення діяльності молодих учених у контрактну форму з метою захисту права отримувати виплати на підставі статусу наукового співробітника.
– підвищення соціальної цінності PhD є поступовим процесом. Якщо навіть уряд і приватні компанії усвідомлять важливість науковців, нам все ще належить пройти довгий шлях для досягнення нашої мети і для зміни статусу нашої спільноти на статус лідерів у розробленні державної політики та на керівних посадах у приватних компаніях .
– захист PhD як диплома від фальсифікацій і підробок, а отже, перегляд систем акредитації в європейських країнах.

2. Питання, пов’язані з майбутнім молодих учених та їхнім кар’єрним розвитком (і з дослідженнями загалом):
– проблема місця фундаментальних досліджень як довгострокових інвестицій в контексті динамічного економічного впливу;
– умови зайнятості в державному секторі, особливо проблема відмови пожиттєвих посад та її вплив на якість досліджень та їхню привабливість.
– перегляд трансформації ERA (Європейська зона досліджень) та EHEA (Європейська зона вищої освіти) на базі ринкових потреб і вплив цих факторів на якість досліджень.

7. Поняття лобізму: як ви його оцінюєте? Це нормальна практика чи сфера для приховування корупції?

Лобіювання має регулюватися чіткими та жорсткими правилами, що забезпечують прозорість і запобігають корупції. У цьому разі лобіювання стає доброю практикою, яка надає тій чи іншій організації можливість представити свій погляд перед політиками та органами влади з послідовною аргументацією і через протистояння ідей досягти тих чи інших хороших цілей.

Сьогодні моніторинг прозорості процесу лобіювання все ще вдосконалюється як на національному, так і на європейському рівнях. У Франції парламент працює над питанням регулювання лобіювання тому, що протягом багатьох десятиліть, лобіювання асоціювалося з корупцією, але тепер підхід змінюється, беручи до уваги реальність. Однак залишається найскладніше питання: як ефективно контролювати?

8. Лобіювання інтересів молодих учених: на що варто звернути увагу під час розроблення стратегій? Яких видів діяльності треба уникати? Як створити репутацію та публічний образ ученого? Як ефективно просувати інтереси вчених?

Що стосується лобіювання, я хотів би виділити перше та головне питання, яке стоїть перед нами як молодими вченими. Коли ми лобіюємо питання нашої спільноти, спостерігається швидка плинність осіб протягом відносно короткого проміжку часу, коли ми перебуваємо у статусі молодих учених.

Молодому вченому потрібен певний час, щоб зрозуміти середовище, інтереси якого він лобіює. Я все ще пам’ятаю, коли мене висунули офіційним представником Eurodoc при Раді Європи, до мене підійшла людина старшого віку та сказала мені: «Щоб зрозуміти принцип функціонування Ради, мені знадобилося 15 років».

Я чув про це від багатьох людей, що свідчить про потребу тривалої праці, щоб бути ефективними. Отже, спершу я рекомендую працювати над ефективним обміном знаннями між представниками молодих учених. Інше питання – мати схематичне уявлення та реалістичне розуміння політичних інститутів.

Це допомагає визначити головних стейкхолдерів. Важливими є особисті контакти, тому що всі ми схильні до того, щоб привілейовувати когось, кого ми знаємо з особистої бесіди, ніж будь-яку іншу випадкову людину, але нам варто уникати сильних особистих прив’язаностей, щоб особа не стала незамінною.

Важливо також не нехтувати серйозними непублічними стейкхолдерами, оскільки вони зазвичай мають набагато більший вплив у політичних рішеннях, ніж члени парламентів. Попри все, потрібно також уникати незаконних стратегій та підтримувати прозорість.

Створення репутації та публічного образу вченого сьогодні досить схоже до формування будь-якого іншого публічного образу. Окрім публікації наукових праць та їх валоризації за допомогою наукових конференцій, популяризація науки та соціальні медіа є двома потужними засобами. Головною рекомендацією від мене було б запитувати себе щоразу, коли ми даємо певне публічне повідомлення, чи комунікуємо будь-яким іншим чином (навіть через Tweet), чи відповідає це образу, який ми створюємо.

Ефективне просування інтересів учених можливе лише через адаптацію остаточного повідомлення до конкретного співрозмовника. Важливіше, ніж використання адаптованої лексики або популяризація складної концепції, є виокремити спільні аспекти, що відповідають інтересам і цінностям конкретного співрозмовника. Також важливо виявити навичку бути чітким, конкретним та відповідати філософії закладу.

9. На вашу думку, на які основні моменти варто звернути увагу, створюючи команду, зокрема команду молодих учених?

Я б виокремив основні моменти, щоб створити хорошу команду: впевненість один в одному і згуртованість, узгоджений чіткий погляд та проєкт, наявність людини з вродженими лідерськими якостями, здатність адаптувати членів до динамічних змін. Секретним інгредієнтом для мене залишається позитивне ставлення та атмосфера.

10. Які, на Вашу думку, основні риси вченого, лідера думок?

Як ви можете знати, Eurodoc опублікував діаграму з наскрізними навичками для науковців зі ступенем PhD. CJC у Франції зробив те саме і роками виступав за визнання додаткової цінності PhD. Спільнота лікарів має реальну додаткову вартість завдяки досвіду та навичкам, набутим під час здобуття ступеня доктора філософії.

Як лідери, PhD кандидати є людьми інновацій, які здатні керувати проєктами та проводити їх від старту до реалізації, а потім аналізувати висновки, мають навички комунікації та управління людськими ресурсами. PhD подається нашою Асоціацією як швейцарський ніж: ми є джокерами в будь-якій ситуації. Незалежно від того, пов’язаний проєкт чи ні з нашою сферою знань, наша здатність до адаптації, інтеграції та опрацювання нової інформації є досить високою, враховуючи характер досвіду здобуття PhD.

Спілкувалися для науково-аналітичного журналу «Наша перспектива» та переклали українською:

– Ольга Романенко, канд. екон. наук, доцент КНТЕУ, координатор Асоціації молодих учених університетів м. Києва, член президії Ради молодих учених при МОН.

 

 

 

 

– Артур Погоріленко, аспірант Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, асоційований член РМУ при МОН.

 

Науково-аналітичний журнал «Наша перспектива» №34 / 2020

X
X