fbpx

Андрюс Пуксас: «Діяльність молодих учених Литви неможливо не помітити»

Андрюс Пуксас – доктор юридичних наук, керівник служби права і державних закупівель в університеті імені Миколаса Ремериса (Вільнюс, Литва), член Союзу молодих учених Литви і член Ради Союзу вчених Литви. Нині Андрюс є національним представником Литви в двох напрямах діяльності COST (European Cooperation in Science and Technology – Європейське співробітництво в галузі науки і технологій) і експертом в INTERREG проекті. Він активно працює у сфері вищої освіти, бере участь у проектній діяльності, готує публікації в галузі права й управління. Незважаючи на докторський ступінь з права, Андрюс з 2018 року є докторантом в галузі управління.

1. Розкажіть, де Ви вчилися і чому вирішили присвятити своє життя науці й освіті? Що спонукнуло Вас вступити до Союзу молодих учених Литви та Європи?

Моя навчальна та наукова діяльність пов’язана з університетом імені Миколаса Ремериса (Вільнюс, Литва). Ця інституція спеціалізується на соціальних і гуманітарних науках (право, громадська безпека, менеджмент, економіка, психологія, едукологія, комунікація, філологія та ін.). У ті часи всі, хто хотів стати юристом і зробити кар’єру в цій галузі, зокрема і я, обирали між двома державними університетами-конкурентами. Продуктивне навчальне середовище, бажання і можливості зробити свій внесок у розвиток науки, потенціал, амбіції досягти якомога більшого спонукали мене цікавитися глибше наукою, вивчати окремі аспекти і вибрати наукову кар’єру. Незгода з поширеним у той час поглядом на соціальні науки як на несправжні науки також відіграла свою роль.
Під час докторантури я почав інтенсивніше цікавитися дослідженнями колег, діяльністю інших молодих учених і їхніми організаціями, можливостями реалізувати себе та бути корисним іншим. Співпраця з Союзом молодих учених розпочалася з участі в публічних дискусіях і прийняття запрошення публічно представити результати моїх досліджень. Відтак було членство в організації і активна діяльність, яка і привела в Eurodoc (European Council of Doctoral Candidates and Junior Researchers – Європейська рада докторантів та молодих дослідників).

2. Який статус молодих учених у Литві? Чи можна назвати конкретні проблеми, які Союз молодих учених успішно лобіював? Яке суспільне ставлення до вчених?

У Литві докторантура офіційно є третім циклом навчання, а докторант – студентом.
Незважаючи на збільшення суми фінансованих державою стипендій, більшість докторантів працюють додатково. Союз молодих учених активно працює над питаннями статусу молодих учених, їхніх соціальних та інших гарантій, участі в ухваленні важливих державних рішень, міжнародної співпраці вчених тощо. Питання докторської стипендії і материнства під час докторантури є одними з найуспішніших, які лобіювала наша організація.
Ставлення громадськості до вчених можна назвати нейтральним, хоча окремі науковці гідно заслужили повагу і вважаються авторитетами.

3. Як організований Союз молодих учених Литви? Чи існують регіональні центри?

Союз молодих учених Литви є некомерційною (головною метою не є прибуток) юридичною особою зі статусом асоціації. Хоча членами Союзу можуть бути як фізичні особи, так і асоціації, здебільшого організація складається із фізичних осіб. Організація зареєстрована у Вільнюсі, але її члени є в різних містах Литви. Регіональні відділення не створені.

4. Чи впливають молоді вчені на політику Литви? Які галузі мають головний пріоритет для пропагування конструктивних цінностей та ідей?

Поза сумнівом, діяльність молодих учених Литви неможливо не помітити. Вчені мають змогу висловити власний погляд на важливі питання, що стосуються наукового життя, але їхні думки не завжди беруться до уваги. Набагато більша можливість діяти відкривається через представників організації, делегованих в різні групи, комісії і т. ін. Враховуючи, що це асоціація, пріоритетом є представлення її членів і їхніх інтересів.

5. Які основні досягнення Союзу молодих учених Литви і Eurodoc, що позитивно вплинули на розвиток науки ?

Обидві організації підтримують відповідальну науку та відкриті наукові ініціативи. Наука
має бути відкритою, доступною та ґрунтуватися на рівності прав усіх учасників (недопустима будь-яка дискримінація). Окремим і важливим питанням є академічна етика. Згадані організації домоглися значного прогресу в цих сферах.

6. Які сьогодні проблеми найгостріше постають перед молодими вченими?

Головна проблема – фінансування досліджень. З погляду інфраструктури вчені-дослідники забезпечені, але кошти, які виділяють ученим, іноді відлякують їх і змушують відмовитися від дослідницької кар’єри. Далі на черзі проблеми зі статусом, умовами праці й іншими гарантіями. Тільки успішно вирішивши проблеми, що заважають дослідникам працювати, вони зможуть успішно розв’язувати наукові проблеми.

7. Концепція лобіювання: яким Ви його бачите? Це нормальна практика чи все-таки здебільшого корупція?

Якщо все відбувається за чіткими і всім зрозумілими правилами, прозоро, то я не вбачаю причини ставитися до лобіювання негативно. Ця практика застосовується в інших сферах, тому успішно може бути застосована і в галузі науки. Важливо, щоб це не стало засобом досягнення вузьких інтересів. Корупція з’являється там, де ці правила порушені.

8. Лобіювання інтересів молодих учених: на що треба звертати увагу та чого уникати, розробляючи стратегії? Як сформувати публічний імідж науковця? Що важливо для ефективного представлення інтересів вчених?

Будь-яка стратегія лобіювання повинна ґрунтуватися на знанні сфери, в якій вона повинна застосовуватися. Також важливо не керуватися власними вузькими інтересами, а орієнтуватися на вирішення конкретних проблем, важливих для загалу. Сумнівних угод варто уникати.
Для формування публічного іміджу важлива комунікація, публічні виступи, тоді як закритість, занурення в науку та відсутність спілкування не сприяють створенню позитивного іміджу.
Спочатку самі вчені повинні усвідомити власні інтереси, тільки тоді можливий належний захист цих інтересів. Зрозуміло, що між науковцями також не повинно бути роздробленості.

9. Що, на Ваш погляд, важливо для формування потужної команди, зокрема команди молодих учених?

Будь-яка команда залежить від особистостей, які до неї входять, і їх вміння та бажання працювати разом для досягнення спільної мети. Між членами групи не повинно бути розрізненості та незгод, що перешкоджають спільній праці. Має бути спільне розуміння мети, взаємна довіра й повага, рішучість у досягненні цілей та готовність у разі потреби допомогти один одному. І не останнє місце належить справжньому лідерові, який повинен вміти вислухати, порадити, своєчасно реагувати і зберігати повагу членів команди.

10. Які риси найважливіші для вченого?

Хоч би як дивно це звучало, відкритість до нововведень, інноваційний підхід до розв’язання конкретних проблем, вміння вчитися на помилках (власних і чужих) та готовність не здаватися перед труднощами. Знання, компетенція, вміння передбачати, здатність аналізувати – незаперечна перевага, але не менш важливе вміння своєчасно робити висновки. Головне – вірити в те, що робиш.

Спілкувалася для науково-аналітичного журналу «Наша перспектива» – Ольга Романенко, канд. екон. наук, доцент КНТЕУ, координатор Асоціації молодих учених університетів м. Києва, член президії Ради молодих учених при МОН.

Науково-аналітичний журнал «Наша перспектива» №34 / 2020

X
X