Гарет О’Нілл: «Зробіть, щоб ваш голос почули!»

Гарет О’Нілл – дослідник у сфері лінгвістики в Лейденському університеті (Нідерланди), консультант Open Science for Technopolis Group Belgium working on the European Open Science Cloud, посол для Plan S to support Open Access, Президент Європейської ради докторантів та молодих учених (Eurodoc) у 2017-2019 роках.

ОСОБИСТІСТЬ УЧЕНОГО

– Гарете, розкажи про свій шлях в науку. Як ти вирішив стати науковцем?

– Я завжди захоплювався мовою: як ми використовуємо для визначення слова, а потім будуємо з цих слів речення, щоб висловити свою думку і зрозуміти один одного. Тож не дивно, що я скористався можливістю здобути ступінь доктора лінгвістики в Лейденському університеті.

– Що ти досліджуєш у докторській дисертації?

– У дисертації я досліджую систематичність вираження в ірландській мові досвіду як емоцій. Ірландська мова досить незвична: деякі мови, такі як англійська, висловлюють емоції як «ти є» чи «ти щось робиш» (наприклад, я боюся), а ірландська мова виражає емоції як щось, що трапляється з тобою (наприклад, страх охопив мене).

– Чи плануєш надалі працювати в університеті, чи підеш у бізнес або в державне управління?

– Наразі закінчую PhD-програму і планую залишити університет для роботи в науковій політиці. Я щойно почав працювати консультантом з питань відкритої науки і допомагаю реалізувати Європейську хмару відкритої науки. Тому поки що я не буду працювати в академії, однак фактично працюватиму для академії.

УКРАЇНА

– Гарете, ти нещодавно відвідував Україну. Які твої враження?

– Так, я відвідував Львів. Мене дуже вразило місто: прекрасна архітектура, вишуканий старий центр міста, жваві ринки та кафе, привітність і гостинність. Україна часто фігурує в наших новинах, і я був здивований тим, наскільки у Львові все мирно і спокійно.

– Чи побачив ти відмінності між українськими та європейськими вченими?

– Я не думаю, що між науковцями Європи та України є велика різниця. Звичайно, існують відмінності в бюджетах на наукові дослідження, від чого залежать типи досліджень, які можуть бути проведені в Україні, і можливість українських учених опублікувати власні дослідження.

– Україна намагається інтегруватися в Європу. Що б ти порадив нашим науковцям, як успішно професійно інтегруватися?

– Наука не повинна визнавати межі чи кордони. Я думаю, що важливо, щоб українські вчені мали змогу активно спілкуватися та співпрацювати з науковцями Європи. Англійська мова, як наукова «лінгва франка», є справді важливою мовою, яка допомагає підтримувати цей контакт.

ЄВРОПЕЙСЬКА РАДА ДОКТОРАНТІВ ТА МОЛОДИХ УЧЕНИХ

– Ти був двічі обраний на посаду президента у Eurodoc. Якими були твої основні цілі і чи вдалося їх реалізувати?

– У Європейській раді докторантів та молодих учених члени цієї організації щороку визначають певні цілі. Під час мого президентства основними напрямами діяльності були: кар’єрний розвиток, психічне здоров’я та відкрита наука молодих учених. Я щасливий визнати, що наша команда добре попрацювала над усіма цими завданнями.

– Чи були виклики в роботі з науковцями різних галузей та країн?

– Я люблю працювати в полікультурному та багатомовному середовищі. Тож робота в Eurodoc з приблизно 30 різними країнами мала багато викликів і була захопливою. Найбільший виклик – я часто намагався зрозуміти багато різних поглядів, а потім синтезувати їх, щоб розробити оптимальну політику.

– Ти був керівником робочої групи з питань психічного здоров’я в Eurodoc. Яких результати вдалося досягти?

– Психічне здоров’я науковців було темою табу, коли ми вперше почали про це говорити. З гордістю можу сказати, що наша діяльність допомогла науковцям усвідомити актувальність окресленого питання та залучити зацікавлені сторони, зокрема університети, відкрито почати розв’язувати цю важливу проблему та допомогати вченим.

МАЙБУТНЄ НАУКИ

– Які виклики ти бачиш перед науковими колами у найближчі роки?

– Я впевнений в успіху концепції «Відкрита наука»: нам потрібно відкрити наші дослідницькі робочі процеси, включно з методологіями, даними та публікаціями для вдосконалення науки та життя суспільства загалом. Це досі є великою проблемою, оскільки наразі відсутня адекватна допомога науковцям з боку університетів.

– Які, на твою думку, найважливіші аспекти «відкритої науки»?

– Open Science (Відкрита наука) — це парасольковий термін, що описує багато різних практик. Наразі важливо, щоб ми зробили свої дослідницькі дані FAIR — Findable Accessible Interoperable and Reusable (доступний для пошуку, сумісний з багаторазовим використанням) та відкрили наші публікації, щоб вони були у вільному доступі.

– У чому полягають основні проблеми з впровадженням Open Science?

– Наразі дослідники не проходять належної підготовки та не мають необхідної підтримки для впровадження «відкритої науки». Проблемою також є велика витрата часу, адже відкрити дані про дослідження — це досить тривалий процес, крім того, здебільшого це дуже дорого фінансово для дослідників — відкрити свої публікації, тому що такі моделі ціноутворення формують видавництва.

– Що б ти порадив молодим ученим, які хочуть впливати на політику у сфері науки?

– Зробіть, щоб ваш голос почули! Це має вирішальне значення — молоді науковці мають залучатися до розроблення політики у своїх університетах, а також у місцевих та національних органах влади. Так вони можуть не лише поліпшити умови своєї праці, але й визначати порядок денний для науки на майбутнє.

Cпілкувалася для науково-аналітичного журналу «Наша перспектива» №32/2019

Ольга Романенко (канд. екон. наук, член Ради молодих учених при МОН України).

X
X