Майбутнє освіти і науки в європейському просторі: виклики молодих учених (продовження)

Фрагмент статті з науково-аналітичного журналу «Наша перспектива» №32 / 2019

Наталія Ракша, канд. екон. наук, ад’юнкт-професор з бізнес менеджменту в американському університеті Key West University (Італія)

1. Які вимоги у вашій країні до здобувача наукових ступенів доктора філософії та доктора наук (якщо у країні, яку Ви представляєте, є такий науковий ступінь)?

Здобувач наукового ступеня доктора філософії зобов’язаний написати і захистити дисертацію англійською мовою. Оскільки дисертація має містити наукову новизну, інформація повинна бути доступна для вчених з усього світу. Пізніше цю інформацію викладають у національній електронній науковій мережі.

В Європі не існує поділу на докторський і кандидатський ступені. Здобувач отримує ступінь бакалавра, потім магістра, відтак доктора філософії. Дисертацію вчені пишуть один раз у житті.

Для того щоб отримати ступінь доктора філософії, треба протягом трьох років написати дисертацію, видати 6 статей в журналах, що входять до баз Scopus або Web of Science, проводити дослідження, а також потрібно мати звіт про науково-дослідницьку діяльність, зареєстрований в національному науковому центрі. Статті так само повинні бути опубліковані лише англійською мовою, інакше вони не становлять наукової цінності для тих, хто цікавиться наукою.

І статті, і науково-дослідний звіт мають бути також розміщені в національній електронній науковій мережі, доступ до якої є у всіх зацікавлених з цілого світу.
Здобувач ступеня доктора філософії має також можливість викладати 20 годин, але це не є обов’язковою вимогою на здобуття наукового ступеня.

2. Які вимоги до претендентів на отримання звання професора (а також доцента, якщо у країні, яку Ви представляєте, є таке вчене звання)?

Для того щоб отримати звання професора або доцента, вчений повинен розмістити всі свої наукові роботи в національній науковій мережі. В режимі-онлайн учений подає заявку на отримання звання з електронними покликами на всі свої публікації. Але! Спочатку його оцінює національна наукова комісія, відтак Міністерство освіти дає підтвердження. Для здобуття звання доцента треба провадити науково-дослідну діяльність, результатами якої є звіти і статті. Немає однакової, визначеної для всіх кількості статей або звітів, адже кожна галузь наук має свої вимоги. Для фізики, наприклад, повинно бути не менше як 30 наукових статей і 10 звітів. Ці вимоги пов’язані із середньою науковою продуктивністю за рік. Викладацька діяльність не є обов’язковою вимогою на здобуття звання доцента. Методичні матеріали для студентів теж не фігурують у вимогах на здобуття звання доцента.
В Європі перше місце посідає наукова діяльність. Учений може бути поганим оратором, але мати високий індекс перегляду наукових статей. І тільки його наукові досягнення є значущими і для університету, і для національної абілітаційної комісії.

Для здобуття звання професора обов’язковою вимогою є видання книги, адміністративна діяльність в університеті. Також учений повинен входити до складу редакційної колегії наукового журналу або бути безпосередньо головним редактором. Обов’язковими є статті та звіти про наукову діяльність, кількість яких визначається залежно від галузі та наукових досягнень претендента в цій галузі.

3. Чи є обов’язковою вимога до вчених у Вашому ЗВО публікуватися в журналах, які входять до наукометричних баз даних Scopus чи Web of Science? Якщо так, чи вважаєте таку вимогу доречною?

Вимоги щодо кількості публікацій залежать від наукової галузі. Якщо вчений не публікується у виданнях, що входять до баз Scopus або Web of Science, він не може брати участь у конкурсі на посаду доцента і, відповідно, не може подавати документи на звання доцента та професора. Наявна національна електронна наукова мережа є дуже важливою як для самого вченого, так і для науки загалом. Учений доповідає про свої досягнення англійською мовою, отже ця інформація виключає наявність плагіату або дублювання наукових тем.

4. Хто відшкодовує вартість публікацій у наукових журналах, зокрема в тих, які входять до наукометричних баз даних Scopus та Web of Science?

Університет.

5. Яка середня заробітна плата науковця у Вашому університеті? Яка структура оплати праці?

2400 євро на місяць отримує доцент, а професор – від 3200 євро. Потім зарплата збільшується залежно від вислуги років. У доцента вона сягає 3500 євро, а в професора – 6000–7000 євро на місяць.

6. Чи надають підтримку родинам науковців у Вашому ЗВО (у країні загалом)? Яку саме? Як Ви вважаєте, чи враховані сімейні потреби та цінності в освітній системі?

Ні. Є соціальна підтримка звичайних сімей, але родини вчених не привілейовані жодним чином. Останнім часом дедалі поширенішою стає практика спочатку професійно реалізуватися, відтак офіційно оформити стосунки».

7. Чи важко знаходити баланс, щоб забезпечити успіх вченого на роботі та в особистому житті?

Так, дуже. Адміністрація університету часто дуже вимоглива, і вкрай складно знаходити цей баланс у професійній діяльності та особистому житті. Найчастіше успішний вчений самотній, без сім’ї.

8. На Вашу думку, чи захищені національні інтереси в системі освіти і науки?

Італія дуже консервативна країна. Зі шкільної лави ведеться пропаганда, що все найкраще – в Італії, найбільші відкриття здійснили італійці, найвидатніші поети, письменники, філософи – теж італійці. Найдавніша і багата історія – італійська. Найсильніша імперія – римська. Найкращі продукти, незалежно, чи то продукти харчування, чи то машинобудування – італійські.

9. Які корупційні ризики є в системі вищої освіти і науки?

Корупція, звичайно, є, але вона дуже добре завуальована. В Італії рука руку миє. Все виключно через зв’язки та знайомства. Без особистих зв’язків майже неможливо потрапити в жодну систему. Проте якщо в Україні студенти можуть відкрито запропонувати гроші викладачу, то в Італії такий варіант виключений. Просто неможливо апріорі.

Спілкувалась Романенко Ольга