Оберіг нації

Професор Київського національного
університету ім. Тараса Шевченка
Олександр Пономарів

Українська мова – одна зі слов’янських мов, що походять від праслов’янської мови, яка входила до індоевропейської мовної сім’ї й мала три періоди в своєму розвиткові: ранній (ІІІ–І тисячоліття до нар. Хр.), середній (І тис. до нар. Хр. – ІІІ–V ст. після нар. Хр.), пізній (V–VІ ст. після нар. Хр.). У межах Полісся й Лісостепу – східної частини давньої прабатьківщини слов’ян – із середини І тис. після нар. Хр. з огляду на розпад праслов’янської спільности почав зароджуватися український етнос. Це відбувалося на ґрунті об’єднання племен полян, волинян, деревлян, сіверян, уличів, білих хорватів, наслідком чого у VІІІ столітті виникла Русь (історична назва сучасної України).

До цієї держави входили й инші племена, проте «злиття їх в один етнос – так звану давньоруську народність – не сталося. Такої народности ніколи не було. Її вигадали комуністичні ідеологи, щоб довести право Росії на всю спадщину Київської Руси. Пропагандистськими міркуваннями була викликана й доктрина про Київську Русь як колиску трьох народів – російського, українського та білоруського… Виникнення окремих східнослов’янських народностей відбувалося не в результаті поділу так званої давньоруської народности на три частини, а шляхом консолідації кількох суміжних і близькоспоріднених груп східнослов’янських територіяльно-племінних об’єднань (споконвічної Руси-України, полоцько-смоленського регіону, Ростово-Суздальської землі) в компактні культурно-етнографічні масиви» (Півторак Григорій. Українці; звідки ми і наша мова. Дослідження, факти, документи – К.: ПАТ «Віпол», 2014. – С. 233–234).

X
X