Зарубіжний досвід академічного підприємництва

Олександра Мрихіна – канд. екон. наук, доцент Національного університету «Львівська політехніка»

Активне провадження академічного підприємництва провідними університетами світу набуло поширення наприкінці 80-их років ХХ ст. Цей період характеризується актуалізацією дослідницьких та підприємницьких університетів, визнанням їх повноцінними учасниками інноваційної інфраструктури країн.

Головну ідею функціонування дослідницького університету визначив у 1809 р. ще В. Гумбольдт під час створення Берлінського університету. Вона полягала в інтегруванні навчального процесу та фундаментальних наукових досліджень. Поряд із концепцією дослідницького університету існує концепція «підприємницького університету», яка сформувалася наприкінці індустріальної доби.

Коли йдеться про підприємницький університет, одні вчені мають на увазі використання в ньому інноваційних методів навчання та взаємодію із промисловістю, інші – здатність комерціалізувати результати своєї діяльності. Тісна взаємодія досліджень і підприємництва в університетах свідчить про застосування стратегій академічного підприємництва, що нині залишається найефективнішим способом зайняти університету гідне місце у сучасній економічній системі й відповідати запитам ринку і суспільства.

Більшість провідних університетів світу розміщені у США, інші – у високорозвинених країнах Європи. Для США характерні три головні елементи, що відповідають за науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) у країні: університети, наукові лабораторії та науково-дослідні установи, інноваційні кластери. Саме в університетах здійснюється левова частка стратегічних наукових і технологічних досліджень.

З досвіду США відомі два шляхи розвитку підприємницького університету – за типом дій команди менеджерів (університет-підприємець) та підприємницького за результатом.