Потужні рекомендаційні листи і вступні есе: західний підхід

У жовтні–листопаді в західних університетах починається набір студентів на магістерські та докторські програми. Цей процес суттєво відрізняється від українського, але найбільшою проблемою, як свідчить мій досвід, є написання гарних вступних есе та «правильних» рекомендаційних листів. Від цих документів залежить чи не половина успіху, тому я хочу дати декілька базових порад.

Рекомендаційні листи

Ці листи пишуть викладачі, наукові керівники або роботодавці абітурієнта. Їхня мета – надати приймальній комісії ту інформацію про кандидата, яка не відображена у вступній анкеті, додатку до диплома та переліку публікацій. Рекомендаційні листи можна розглядати як приватну розмову між теперішнім та майбутнім керівниками.

Обсяг рекомендацій – півсторінки і більше. Якщо студент дуже сильний, відгук може бути довгим. Надто короткий текст може викликати підозру, що людина була сірою мишею та ніяк себе не зарекомендувала. Західний світ схиблений на самостійності та ініціативі, і тому це може зашкодити студентові. Звідси випливає ще один наслідок: краще просити рекомендації у людини, яка вас добре знає, аніж йти до великого професора, який з вами майже не працював і дасть стандартну відписку.

Вважається, що студент не має доступу до тексту рекомендації, тому в листі можна бути критичним. Але пам’ятайте: на Заході під критикою розуміють зовсім інше, ніж в Україні!

У США панує ідеологія «позитивного мислення» (positive thinking). У житті все повинно бути «окей» та «ол-райт». Будь-які перешкоди чи недоліки вважають випробуванням, що робить нас сильнішими, шансом піднятися на новий рівень. Підлеглих, керівників чи колег відкрито не критикують. Рекомендаційні листи зазвичай пишуть в особливому похвальному стилі: будь-які позитивні навички абітурієнта подають як найцінніші якості, а недоліки оминають. Приймальна комісія, що читає такі тексти, автоматично ділить все позитивне на десять, а негатив інтерпретує як величезні вади. Брак безумовного позитиву у рекомендаційному листі – це також негатив.

Наприклад, якщо про кандидата не пишуть, що він багато працює, комісія може вирішити, що ця людина, у кращому випадку, середнячок, а то й відверто лінива та працює «з-під палиці». Нема коментаря про роботу у групі – значить кандидат не здатний працювати з людьми. Для багатьох спеціальностей це не критично, але якщо ви пишете листа про студента соціальних напрямів, такі речі варто відзначити.

Правильно написаний лист має інформувати про теперішній рівень навичок абітурієнта та потенціал його розвитку, вміння працювати наодинці та у групі, містити порівняння його кандидатури з іншими студентами.

Рекомендаційний лист для західних університетів має бути написаний англійською мовою, навіть якщо професор сам нею не спілкується. Затверджений переклад теж підійде. Втім, ніхто не очікує від професора вільного володіння англійською. На відміну від есе, написаних самим студентом, тут допускаються невеликі помилки.

Вступні есе

Вступні есе пише сам абітурієнт, і вони є вирішальними для зарахування. Вимоги відрізняються …