Питання української мови – питання єдиної української держави!

Автор Наталія Мельник

Мова — душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб. В мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання… І поки живе мова —житиме й народ, як національність. Не стане мови — не стане й національності: вона геть розпорошиться поміж дужчим народом…
Іван Огієнко (митрополит Іларіон)

Сучасне українське телебачення рясніє новинами про жорсткі санкції стосовно Росії, про заборони на російські товари, серіали, книги і т.д., що мають на меті хоч якось покарати країну- агресора. Та чи дійсно це все, що ми можемо зробити? Чи справді це достойна відповідь країні, яка забрала наш мальовничий Крим, де активно знищує український та кримськотатарський етноси? Чи достойна це відповідь країні, яка дає притулок політичним злочинцям України, тим, хто розстріляв Небесну Сотню, тим, хто спонсорує війну на сході України, хто зруйнував дощенту українську економіку? Ймовірно, що ні! Нами поки що всі «глибоко стурбовані», а ми наївно чекаємо, що світ врятує нас.

Коли радянська влада прагнула знищити український народ як окремий етнос і вписати його у світову історію «молодшим братом», вона перш за все намагалася «стерти» українську мову – безперечний доказ нашої свободи, унікальності, код нашої нації. Мовне питання дуже гостро стоїть сьогодні в Україні, воно болюче, але водночас дуже делікатне, тому потрібно толерантно, не з «вилами», без «хворобливого» патріотизму, але з розумом підходити до його вирішення.

А тепер подумаймо, за що гинуть люди уже другий рік поспіль? Хіба не для того, щоб відвоювати свою Батьківщину? Хіба не для того, щоб показати свою вільнолюбність, сміливість, відданість країні, довести, що Українська держава була, є і буде. Якщо так, то саме, а може й тільки за допомогою рідного слова ми зможемо зробити щось значно більше, крім того, що не будемо купувати російську шоколадку, крупи чи інші товари.

Ми не можемо заборонити розмовляти російською мовою людям, які все своє життя розмовляли нею і виросли в російськомовному оточенні. Але ми можемо допомогти зрозуміти важливість знання державної мови без образ і принижень. Згадайте, Революції Гідності передував Мовний майдан, який відбувся влітку 2012 року як реакція на скандальний закон про двомовність Ківалова-Колесніченка. Протести під Українським домом супроводжувалися сутичками з «Беркутом», голодуваннями мітингувальників і набули широкого розголосу.

Мова повинна об’єднувати, а не розділяти. Ми не можемо засуджувати російськомовного солдата, який народився в Донецьку і пішов захищати країну від агресора, зокрема і нас з вами. Не лише мовою вимірюється любов до країни. Та хіба воєнні дії російських окупантів не є сигналом для того, що настала найвища пора застосувати головну зброю української самобутності – рідну державну мову. Адже вона є «козирною картою» у цій вічній суперечці …