Ефективність інвестиційної діяльності: європейський вимір та національні реалії

Доктор екон. наук, голова РМВ Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України Олександр Лайко

Інвестиції в класичному розумінні характеризуються як вкладання коштів або інших цінностей, ресурсів у суспільне виробництво з метою отримання економічної вигоди, соціального ефекту чи іншої бажаної віддачі. Теоретично соціальна, екологічна, навіть бюджетна складові ефективності проголошуються та декларуються, однак в реальній економічній політиці досягти комплексного і збалансованого рішення доволі складно, оскільки потрібно узгоджувати різнопланові інтереси та шукати консенсусу. Саме на таких засадах і побудована європейська політика інвестиційного розвитку, саме так вона фактично і реалізується.

Довготривалий тренд функціонування європейської інвестиційної системи базується на дотриманні принципів сталого розвитку, а новіші середньострокові і тактичні завдання ставляться в країнах ЄС задля вирішення конкретних поточних або локальних проблем, розв’язання яких дасть змогу збалансовано і комплексно підійти до головної мети — подолання диспропорцій, встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включно з їх потребою в безпечному і здоровому довкіллі.

Нагальними завданнями, які потребують вирішення в ЄС і визначають тематичний вибір критеріїв ефективності, є полегшення доступу до фінансових інструментів інвестування, особливо для проектів транскордонного та субнаціонального рівня, активізація використання передових інвестиційних підходів у малих містах, регіонах та на периферіях.

Загальні генеральні критерії ефективності інвестиційної політики ЄС відповідають постулатам і вимогам ідеології сталого розвитку і передбачають досягнення максимально можливої збалансованості і життєздатності, які встановила Європейська комісія у Стратегії розвитку Європи 2020 та в повідомленні «Towards a comprehensive European international investment policy», а саме: зосередитися на довгострокових інвестиціях, забезпечити поліпшення доступу до ринків з метою відтворення інвестиційних ресурсів, підвищувати прозорість шляхом уточнення нормативної бази, гарантувати права збереження власності і внутрішнього регулювання для держав і домашніх господарств, звільнити потік платежів і пов’язаний з інвестиціями рух капіталу від сторонніх, зокрема захисних заходів, окрім виняткових обставин, полегшити рух будь-якого капіталу, пов’язаний з інвестиціями.

Методологічний підхід щодо …