Рада молодих учених при МОН закликає наукову спільноту дбати про доброчесність в науці

З огляду на останні скандали, пов’язані із захистом дисертацій в Україні, молоді науковці занепокоєні деморалізацією професії вченого. РМУ при МОН до Дня науки провела круглий стіл спільно з європейськими партнерами щодо проблем доброчесності під час захисту дисертацій. Організатор – Ольга Романенко, член президії РМУ при МОН. «Я захищала дисертацію в Україні без хабарів, і ми не можемо допустити, щоб усіх науковців вважали недоброчесними через хибне уявлення, що в науку неможливо потрапити без знайомств і хабарів. Свого часу я  поцікавилася у завідувача кафедри та наукового керівника, чи є шанс захиститися чесно, бо це для мене принципово, я не хочу купувати собі визнання. Мій керівник відповів, що це цілком можливо, якщо ти впевнена в своїй роботі. Нам це вдалося, і я закликаю всіх, хто пише наукову роботу, намагатися захиститися чесно».

Польський досвід дослідив канд. екон. наук Роман Жебчук (Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича), координатор польсько-української співпраці Малопольської школи публічного адміністрування в проєкті DOBRE:

«Для поліпшення ситуації зі здобуттям наукових ступенів важливим є комплексний підхід.

1. На етапі набору здобувачів та обрання проблематики наукових досліджень важливо забезпечити прозорість процесу вступу в аспірантуру та вибору, а не призначення наукового керівника.
2. На етапі навчання має бути незалежний моніторинг зворотного зв’язку від здобувачів наукових ступенів.
3. На етапі захисту повинно бути якісне незалежне рецензування/опонування. Це передбачає, з одного боку, гідну офіційну оплату праці вказаних фахівців, а з іншого – необхідність спрощення процесу  пошуку опонентів з використанням механізмів, які вже успішно використовуються в ЄС та світі (наприклад, https://recenzenci.opi.org.pl/)».

Латвійський досвід представив член Асоціації молодих вчених Латвії Ріхард Бунка. Він наголосив, що важливо прописати в законодавстві конкретну відповідальність корупціонерів, задіяних у процесі захисту дисертації, а також сприяти, щоб аспіранти самі протистояли недоброчесності.

Реформи Грузії в сфері протистояння науковій недоброчесності представила Теа Мунджишвілі з Державного університету ім. Джавахішвілі.

Ірина Дегтярьова з РМУ при МОН висловила власну позицію щодо розв’язання цих проблем:

«Корупційні скандали дискредитують Україну як учасника Європейського простору вищої освіти та Європейського дослідницького простору й дуже боляче б’ють по академічній професії. А причина – надто високий рівень толерантності до корупції у суспільстві загалом, про що свідчить позиція України в рейтингу Transparency International, низький рівень довіри в суспільстві зокрема до державних інституцій (як свідчать результати Світового дослідження цінностей в Україні)».

Олеся Ващук, голова РМУ при МОН, підсумувала, що нам не вистачає наукового аналізу цієї ситуації з метою створення комплексної програми для протидії кримінально-релевантним діянням такого спрямування. Наявність такої програми та плану дій на її засадах суттєво збільшить можливості своєчасного викриття та припинення такої злочинної діяльності в освітньому та науковому середовищах України.

Рада молодих учених при МОН запросила Павла Різаненка, народного депутата 7–8 скликань, висловити свою думку щодо питань корупції і академічної доброчесності:

«Я працював у Парламенті України протягом двох скликань. У всіх були такі очікування, що ми внесемо зміни в антикорупційне законодавство і корупція зникне. А вона не зникає. І інститути, які створили, щось роблять, але результату суттєвого теж немає.

Мої спостереження: у нас суспільство дуже толерантне до корупції. Надзвичайно. Є звичайно пояснення, у нас була репресивна держава, і для того, щоб вижити, треба було порушувати закон. Це було умовою виживання. Хочеш жити нормально – ти повинен вміти обійти право.

Коли я вчився в університеті в Україні – корупція  не була тотальною. Якщо ти вчився, в тебе не вимагали хабарі. Але сьогодні я дуже часто чую про корупційні історії в цьому та інших навчальних закладах. Водночас, коли я навчався в США, всі знали, за списування – моментальне відрахування (і того, хто списує, і того, в кого списують). Без можливості повернутися до університету.

Ментальні зміни не проходять за 1–5 років. Створення відповідних каральних органів, законодавства, щоб карати корупціонерів – це лише частина історії.

Важливо також, щоб не було передумов для корупції. Якщо ви поспілкуєтесь з корупціонером, то він вас запитає, як йому вижити за 5-10-15 тисяч грн? Тому потрібно домагатися достатньої офіційної винагороди. Бо якщо не буде офіційної, то буде неофіційна.

Для покращення процесу захисту дисертацій важливо просувати такі реформи:

– перший варіант: оплата роботи опонентів та інших членів вченої ради через касу університету, як у Польщі. Також дисертант чи науковий керівник не мають шукати й обирати опонентів. Це має бути якісна зміна процесу захисту.

– другий варіант: робота опонента може винагороджуватися не зразу в матеріальній формі, а офіційно враховуватись в рамках критеріїв оцінювання роботи викладача університету, зокрема його наукової роботи. А вже за підсумком періоду, вагомі якісні результати роботи викладача мали б впливати на його офіційне преміювання за місцем праці.

Водночас важливе значення має невідворотність покарання за порушення академічної доброчесності. Має також бути спрощена процедура захисту дисертацій.

Є ще морально-етична відповідальність. Мабуть, університетські колективи знають, хто вимагає неправомірну винагороду, а хто не вимагає. І яку репутацію мають ці люди, що беруть участь у корупції? Їх публічно в чомусь звинувачують? Чи всі інші колеги з ними спокійно нормально спілкуються? Подають їм руку, можуть в кав‘ярні мило пообідати разом, сходити до них на День народження? Бо якщо ми робимо вигляд, що нічого не відбулось, вони відчувають себе комфортно. Вони «молодці», а ті, хто повставав публічно проти цього явища – більше постраждали.

Цікаво, а в науковому середовищі знайдуть підтримку ті, хто повстане проти несправедливості,  чи це прерогатива лише правоохоронних органів?…».

Надіслала 14.05.2021 р.: канд. екон. наук Ольга Романенко