Роман Шеремета: “Кращі університети світу були створені як християнські університети, засновані на вченні Ісуса Христа”

Роман Шеремета – випускник Івано-Франківського університету очолив Top Economic Thinkers 2015 – рейтинг найкращих українських економістів, складений Forbes. Працює доцентом кафедри Школи менеджменту ім. Везерхеда при Університеті Кейс Вестерн Резерв (США). Фахівець в експериментальній економіці та теорії ігор. Входить до складу редколегії видання «Journal of Economic Behavior and Organization».

Охарактеризуйте найважливіші етапи Вашого професійного становлення. Що було визначальним на шляху до успіху?

Я народився 1982 року в Івано-Франківську. Після закінчення школи моє майбутнє визначили дві дуже важливі події: по-перше, я вступив до «Івано-Франківського фізико-технічного ліцею», навчання в якому дуже сприяло розвитку моїх інтелектуальних здібностей; по-друге, я почав вивчати Біблію, став віруючою людиною, що суттєво вплинуло на мій духовний розвиток. Отже, головною метою і змістом мого життя було поєднання християнської віри з інтелектуальним розвитком у пошуках істини.
1999 року я став студентом Івано-Франківського національного університету нафти і газу, в якому студіював економіку, та студентом Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, де вивчав право. Згодом переїхав до Києва, отримав диплом магістра в Національному університеті «Києво-Могилянська Академія» (2003). У 2004 році я виїхав до США, щоб здобути ступінь доктора з економіки. Отримавши ступінь доктора філософії у віці 26 років (2009), переїхав до Каліфорнії, щоб працювати з нобелівським лауреатом і засновником моєї галузі досліджень Верноном Смітом. З 2013 року і донині працюю в університеті Кейс Вестерн Резерв як викладач і дослідник.
Мені поталанило увійти до списку провідних молодих економістів світу за рейтингом IDEAS і до списку найвидатніших економічних мислителів українського походження за Форбсом. Дякую за це Богові.

Над якими проблемами працюєте сьогодні в науковому та прикладному напрямі?

Моя найвизначніша праця присвячена дослідженню, чому люди конкурентоспроможні та чому вони потрапляють у конфліктні ситуації. Я проводив експерименти, щоб показати, що деякі люди дуже конкурентоспроможні, бо вони націлені на перемогу і намагаються досягти кращих за інших результатів, тоді як інші не розуміють стимулів (причин) у конфліктних ситуаціях і роблять систематичні помилки.
Можливо, це дещо виходить за межі мого головного напряму досліджень, але я зараз працюю над спільною з «Національною асоціацією науковців України» книгою, в якій ми хочемо пояснити, як вплинула Реформація на Західну Європу і які висновки з цього ми можемо зробити для України.

Як охарактеризуєте рівень і найактуальніші напрями розвитку наукових економічних досліджень у світі?

Звичайно, економісти використовували теоретичні й емпіричні методи, щоб відповісти на економічні питання. Останнім часом були розроблені нові методи, включно з експериментальною економікою, за яку Вернон Сміт отримав Нобелівську премію у 2002 році. Експериментальна економіка є зовсім іншим методом, який розглядає весь світ як лабораторію, де ми можемо проводити економічні й соціальні експерименти.

Який, на Вашу думку, механізм створення в Україні університету світового рівня, про який Ви говорили в інтерв’ю, і чи реально це в наш час?

Ідея українського Гарварду може видатися з першого погляду божевільною для більшості читачів. Але, зрештою, це не така вже безглузда ідея. Україна вже має традиції давати чудову освіту в галузі природничих наук та інженерії. Крім того, є потужна наукова діаспора, значна частина якої хотіла б якось віддячити Україні, якщо буде можливість зробити щось суттєве.
Для створення елітарного українського університету потрібні такі умови:
1) це має бути наново створений університет, що не базуватиметься на вже наявному університеті;
2) він має бути побудований на правильних принципах і цінностях (кращі університети світу були створені як християнські університети, засновані на вченні Ісуса Христа);
3) університет повинен бути відкритим для студентів і викладачів з усього світу;
4) університет має складатися з незалежних дослідних інститутів, які забезпечують студентів можливістю інновацій та створення нових компаній.

Що насамперед варто запозичити Україні з досвіду зарубіжних країн для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної вищої освіти?

Щоби стати більше конкуренто-спроможними, українські універси-тети повинні покращити свої позиції в міжнародних рейтингах. Це може бути досягнуто забезпеченням пра-вильних стимулів для професорів. Рейтинг університетів за версією «Times» базується на 60% на пуб-лікаціях та цитатах. Таким чином, одним зі способів підвищити рівень українських університетів було б заохочення професорів публікуватися більше і в кращих журналах. Для цього треба створити систему, в якій підвищення і зарплата залежать від публікацій у провідних міжнародних журналах. Саме так працюють найкращі міжнародні університети.

В Україні останнім часом актуальною є потреба вишів у висококваліфікованих кадрах професорсько-викладацького складу, зокрема визнаних у світі українських учених, а також у зростанні масштабів наукових досліджень. Які шляхи розв’язання цих завдань в умовах низького фінансування системи вищої освіти та науки, і як витіснити з цієї сфери псевдонауковців та «плагіаторів»?

У США все побудовано на конкуренції. Якщо ви хочете бути успішним ученим, ви повинні створювати оригінальні ідеї і писати резонансні статті. Працю найкращих науковців гідно оцінюють і належно винагороджують їхні зусилля, тоді як плагіаторів витісняють із наукової спільноти. Той самий принцип має бути застосований в Україні. Нехай «Гугл Академія» визначає, хто є найкращим ученим в Україні, і «Перевіряльник плагіату» вирішує, хто підробив свою дисертацію або статтю.

В Україні, на жаль, меценати не надто зацікавлені в підтримці науки, часто наголошуючи на відсутності необхідних умов, механізмів, державного сприяння тощо. Як можна змінити цю ситуацію?

На рівні уряду ми повинні створити податкові стимули для тих, хто хоче підтримати університети. На рівні університетів ми повинні створити систему визнання, яка буде мотивувати індивідуальні внески. На рівні спільноти ми повинні нагадувати один одному, що ми живемо дуже коротке життя на цій землі, і одного дня ми постанемо перед Богом і повинні будемо відповісти, як ми використовували наші фінанси, щоб допомогти іншим.

Багато світових університетів тісно взаємодіють з бізнес-структурами, заробяючи значні кошти на своїх дослідженнях та винаходах. Як Ви оцінюєте можливість більшого самофінансування науки в Україні, враховуючи війну, економічний спад і т. д.?

Успішний бізнесмен завжди знайде спосіб, як заробити гроші. Той факт, що Україна перебуває у стані війни, не повинен бути перепоною для розвитку науки і залучення приватного капіталу до досліджень. Наприклад, компанії, що працює на військових, треба розробити новий бронежилет. Для цього вони можуть створити грант, що буде наданий команді дослідників з найперспективнішою ідеєю. У результаті – виграють всі. Уряд отримає бронежилет, дослідники – грант, і компанія – прибутки.

Низька фінансова забезпеченість українських учених спричиняє збільшення їх еміграції чи перехід в інші сфери діяльності. Якою повинна бути взаємодія державної влади та наукового сектору, щоб Україна найближчим часом вагоміше долучилася до світового наукового простору?

Я дуже вірю в конкурентні ринки. Ми говоримо про децентралізацію і більші повноваження місцевої влади. Я би пішов на крок далі і запропонував би дати повну свободу всім університетам (як варіант децентралізації системи української вищої освіти). В такому середовищі університети мають розпочати конкуренцію за гроші професорів і студентів. Конкурентні ринки добрі, тому що вони створюють ринкові цінності. Кращі університети будуть престижнішими і приваблюватимуть кращих професорів і кращих студентів. Конкурентні ринки також добрі ще й тому, що вони усувають найгірших учасників. Зараз ми маємо понад 6 університетів на 1 мільйон населення, тоді як Великобританія має менше, ніж 3 університети. Нам потрібно менше університетів, але кращих, і конкурентні ринки можуть в цьому допомогти.

Ваші прогнози економічного розвитку в Україні до 2020 року.

Я – не макроекономіст, тому не робитиму глобальних прогнозів, але я можу проаналізувати, що відбувається на мікрорівні. Недавно я читав лекції в кількох провідних університетах України про «фактори поведінки в еко-номічному розвитку». У доповідях я наголошував, що на рівні пове-дінки є об’єктивні фактори, які можуть передбачити напрям майбутнього економічного роз-витку нашої країни, а саме: довіра, кооперація і система цінностей. Тоді я проаналізував, як ці фак-тори змінювалися в Україні за останні роки, зокрема рівень до-віри і кооперації в українському суспільстві зріс, а це означає, що ми рухаємося у правильному напрямку. Також мені дуже приємно, що президент України підписав закон «Про відзначення в Україні 500-річчя Реформації». Є багато наукових досліджень, які підтверджують, що Реформація в Європі сприяла розвитку освіти та прав людини, науковим відкриттям, стимулюванню підприємництва. Усе це мало колосальний вплив на економічний розвиток. З огляду на ці позитивні зміни на мікрорівні, я загалом оптимістично дивлюся на розвиток української економіки.

Ваші поради (побажання) молодим ученим: як досягти вагомих наукових здобутків?

Для досягнення успіху важливо бути відкритим до змін і не боятися ризиків. Важливо поступово зростати і мудро витрачати свій час. Як написано в Біблії, «що посієте, те і пожнете». Нарешті, важливо ставити високі цілі та працювати в напрямі їх досягнення. Деякі цілі можуть бути тривіальними, наприклад, стати багатим або відомим, мати великий будинок або шикарну машину. Але важливо мати значущі цілі, які будуть мотивувати вас упродовж цілого життя. Коли люди спитали Ісуса Христа, що є найважливішою заповіддю, він відповів «любити Бога» і «любити людей». Я знайшов сенс життя, дотримуючись цього золотого правила і зробивши його головною ціллю власного життя. І цього також бажаю і вам!

Над інтерв’ю працювали Володимир Чубай,
Ольга Романенко та Юлія Гладка