Агатангел Кримський – учений-поліглот, сходознавець, письменник, історик української мови та літератури, співзасновник і дійсний член ВУАН та НТШ

Агатангел Кримський належав до найвидатніших учених початку ХХ ст., був одним з фундаторів першої української Академії наук. Мав феноменальну пам’ять і унікальні здібності до вивчення мов. На запитання, якими мовами володіє, жартував, що легше перелічити ті, якими він не володіє (а знав понад 50 мов). Науковець стояв біля витоків створення української сходознавчої школи, майже знищеної в роки сталінських репресій. Досліджуючи походження української мови, Кримський полемізував з російськими вченими, аргументуючи, що українська мова як самостійна одиниця яскраво означилась вже в XI столітті. Напружену працю вченого, педагога й адміністратора він поєднував із літературно-художньою творчістю, ввійшовши в історію української літератури як оригінальний поет і самобутній прозаїк. Багато праць вченого перекладено європейськими мовами. Його запрошували у редакцію Енциклопедичного словника Брокгауза й Єфрона вести рубрики арабістики, іраністики і тюркології.

Народився А. Кримський 15 січня 1871 р. у родині татарина, вчителя історії та географії Євфимія Кримського та його дружини, литовської польки Аделаїди Сидорович, родина якої приїхала з Білорусі. Хлопчик з трьох з половиною років умів читати. Дуже багато читав: у батька була чимала бібліотека. Це призвело до часткової втрати зору ще у 12-річному віці. Коли йому було 10 років, його віддали до протогімназії у місті Острозі на Волині, де жила сестра батька. Тут теж була велика бібліотека, з якої хлопець не виходив. Відтак навчався у відомій на всю Україну приватній колегії Павла Ґалаґана, де, на відміну від державних гімназій, викладалися й українознавчі дисципліни.

Вже тоді Агатангел Кримський прийшов до усвідомлення українськості. «Кожнісіньку вольну від «офіціальних» занять часину я присвячував Україні, — пише він у листі до Б. Грінченка. — Перша ознака національності є мова. Я нею найперше заклопотався, пильно читав усякі книжки, особливу увагу звертав на етнографічні матеріали, перечитав усякі філологічні праці. Далі я знайомився з нашою літературою… кинувся до літературної праці: перекладав, писав оригінальні твори…». Отже, як сам писав, через практику читання і писання українською у нього поступово виробилися свідомі національні переконання. Вже під час навчання майбутній вчений принципово вважав, що потрібно публічно спілкуватися українською мовою, хоча це було неприйнятно в Російській імперії. Пізніше основною мовою не лише свого спілкування, а й наукової та творчої праці Агатангел Кримський свідомо обирає саме українську.

В останніх класах колегії А. Кримський цілком захопився мовами й культурами східних народів. У Києві на той час орієнталістика не розвивалася, що змусило його продовжити своє навчання у Лазаревському інституті східних мов у Москві, а згодом він вступив до Московського університету на історико-філологічний факультет, який успішно закінчив у 1896 році.

У 1896-1898 роках Агатангел Кримський перебуває на стажуванні у Сирії і Лівані. З 1898 року він стає доцентом, а з 1900 аж до 1918 року — професором арабської філології й історії Сходу в Лазаревському інституті східних мов у Москві. Як орієнталіст Кримський є автором цінних наукових праць з ісламу, історії та літератури арабів, турків і персів.

1918 року з’явилася можливість творити для України. На запрошення В. Вернадського Агатангел Кримський повертається до Києва і стає одним із організаторів ВУАН та її першим секретарем, фактично керівником, доклавши багато зусиль для розбудови ВУАН і особливо її історично-філологічного відділу.

Окрім іншого, Агатангел Кримський залишив по собі унікальні дослідження української мови, які виклав, зокрема, у працях «Українська граматика», «Нариси з історії української мови».

Академік Кримський вів запеклу полеміку з російськими вченими, адже вважав, що українська мова вже в XI столітті існувала «як цілком рельєфна, певно означена, яскраво індивідуальна одиниця». Він — автор трьох полемічних статей: «Філологія і погодінська гіпотеза» (1904), «Непевні критерії для діалектологічної клясифікації староруських рукописів» (1906), «Древнекиевский говор», «Украинская грамматика». Пізніше Кримський підсумував свої погляди у статті «Українська мова, звідки вона взялася і як вона розвивалася», вміщеній у «Нарисах з історії української мови» Шахматова і Кримського (1922).

Учений брав активну участь у творенні словників української мови, впорядкуванні правопису, був редактором першого тому «Академічного словника».

Окрім наукової діяльності, Агатангел Кримський відомий і як письменник (псевдонім А. Хванько). Він написав збірку «Пальмове гілля» (з трьох частин), що є перлиною українського ліричного генія; роман «Андрій Лаговський», крім того, збірки «Повісті і ескізи з українського життя», «Бейрутські оповідання», «Знадоби для життєпису С. Руданського» та багато інших. Вже 1910 року Іван Франко писав про вченого-орієнталіста як про «високоталановитого поета» і «дуже оригінального повістяра».
3 травня 1928 року члени Академії одноголосно переобрали Агатангела Кримського на секретаря, проте уряд не затвердив його на цю посаду. Наступного року він змушений був залишити і посаду голови історично-філологічного відділу. Арештовують академіка відділу Сергія Єфремова як голову неіс- нуючої, так званої націоналістичної організації «Спілка Визволення України». Ліквідовують усі сходознавчі установи, всіх діячів кримської літератури та науки. Самого Кримського не знищили фізично, його почали нищити морально, він стає «опальним академіком», остання його наукова праця в УАН вийшла в 1930 році, в нього відібрали аспірантів.
1941 року постановою НКВС Кримського оголосили «ідеологом українських націоналістів, який упродовж років очолював націоналістичне підпілля». 70-річного, вже майже незрячого науковця відправили до в’язниці в Казахстан. Учений світової слави та великий син українського народу там і загинув — у тюремній лікарні 25 січня 1942 року в місті Кустанай.

Література:

1. Видатний орієнталіст України — Агатангел Кримський [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.parafia.org.ua/biblioteka/kultura/shenderovskyj-nehaj-ne-hasne-persha/vydatnyj-orijentalist-ukrajiny-ahyatanhel-krymskyj; 2. Агатангел Кримський — феномен у європейській та українській культурі [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org/content/article/2276061.html; 3. 100 найвідоміших українців / Гнатюк М., Громовенко Л., Ламонова О. та ін. — М.: Вече, К.: Орфей, 2002. — С. 392–397.