Фінансування науки в Україні: історичний аспект, сьогодення, основні проблеми та способи їх розв’язання

Юрій Мискін – канд. екон. наук, доцент, голова РМВ Університету
державної фіскальної служби України,
голова Ради громадської організації «Україна інтелектуальна»

Досліджуючи фінансування науки в Україні, насамперед варто відповісти на питання: з яких джерел повинна фінансуватися наука? Який фактичний стан фінансування науки в Україні? І лише після осмислення відповідей на поставлені питання логічно перейти до оцінювання фінансування науки в Україні, ідентифікації основних його проблем та окреслення шляхів їх розв’язання.

Оцінювати обґрунтованість структури джерел фінансування науки в Україні вважаємо за доцільне у розрізі фундаментальних та прикладних досліджень. Адже фундаментальні дослідження здебільшого мають теоретично-методологічний характер і з конкретним практичним впровадженням, зорієнтованим на отримання економічного зиску, пов’язані опосередковано. Тобто ці дослідження переважно оцінюють не економічними показниками. А тому вкладати гроші в такі дослідження в умовах капіталізму (а саме такі умови сформовані у нашій державі) за логікою повинна держава. Адже капіталісти, не вбачаючи конкретного економічного ефекту, фінансувати такі дослідження не будуть. Про це говорив ще Адам Сміт: «Кожен прагне використовувати свій капітал максимально ефективно. Зазвичай в цьому випадку суспільний інтерес не переслідують і не усвідомлюють, наскільки йому сприяють. Береться до уваги лише власний інтерес, враховується лише власна вигода. І при цьому невидима рука призводить до кінцевого результату, який зовсім не був частиною початкового плану. Прагнучи задовольнити власні інтереси, особистість часто служить інтересам суспільства більш продуктивно, ніж тоді, коли прагне служити їм усвідомлено».

Підсумовуємо. Фундаментальні дослідження повинні фінансуватися з бюджету. Але й напрями таких досліджень має координувати держава. Адже, по суті, за більш ніж 20-річний період наукових розробок мусимо з сумом констатувати, що наукового обгрунтованої стратегії чи хоча б стратегічного бачення розвитку нашої держави немає. Розвиток держави, якщо цей процес можна назвати розвитком, відбувається за схемою «гасіння пожеж». Розподіл державного бюджету здійснюється без комплексного розуміння причинно-наслідкових взаємозв’язків у системі міжгалузевого балансу. Вирішальними є лобістські схеми реалізації корпоративних інтересів, які переважно є антисуспільни-ми (навіть тоді, коли ініціатори переконані у правильнос-ті та суспільній корисності власних дій).
Що ж стосується прикладних досліджень, то …