Якого кольору твоя самотність?

Як часто ми чуємо слово «самотність» і твердо переконуємо себе, що «це не про мене». А якщо поглянути глибше: скільки людей є самотніми у своїх переживаннях, буденних труднощах, хворобі і дуже часто навіть у великих родинах. Почуття самотності є наслідком нашого духовного стану, наших вчинків. Чому? Тому що боїмося довіритися Богові, надмірно навантажуємо себе справами, зачасто покладаємося тільки на себе, закриваємо своє серце. Ми узалежнюємося від людей та речей, закриваючись немовби в кокон, з якого боїмось вирватись, бо це, на наш погляд, зона власного комфорту. А коли з’являються тріщини, тобто втрачається якась частинка створеного нами «ідеального» середовища, починаємо впадати у депресію, зявляються страхи, почуття внутрішньої пустки, самотності. Вражає статистика алкоголізму, наркоманії, ігроманії, інтернет-залежності, спроб суїциду. Депресія стала хворобою XXI століття.

Найчастіше почуття самотності закладене ще в дитинстві і значною мірою залежить від оточення, в якому розвивалася дитина. Діти, позбавлені почуття батьківської любові та поваги, які зростають в атмосфері криків та ляпасів, виростають з відчуттям власної непотрібності та приниженості. Вони, ще будучи малими, вже є самотніми у своїх переживаннях, емоціях, пригодах і досягненнях. Так само і надмірна увага до дитини розпещує і нищить її. Без дисциплінованості, помірної вимогливості, з бажанням виконувати кожну дитячу забаганку виростають діти з постійним відчуттям, що вони в центрі уваги та схильністю до істеричності та втрати самоконтролю. В майбутньому такі діти часто розчаровуються в житті, жаліють себе, адже їм важко пристосуватися до реального життя, в якому визнання треба заслужити важкою працею, наполегливістю. А це, в свою чергу, призводить або до нервових розладів, або до відчуття відчуження.

Давайте прогуляємось будь-яким містом. Що ми побачимо? Усмішки, привітні погляди, доброзичливі вітання? На жаль, переважно повз нас будуть проходити тільки тіні людей, тому що розум зі всім людським єством занурений у прірву мобільного телефона, який випиває всі сили та енергію, а вдома чекає ще один наркотик сучасності – інтернет-спілкування, без якого важко жити, але який забирає не тільки час, а й здоров’я. Під інтернет-залежністю і спілкуванням в соцмережах найчастіше криється почуття самотності. Спробуйте не заходити тиждень на свою сторінку і побачите скільки людей помітить вашу відсутність. Однак ми знову повертаємось до питання: де шукати усмішки, теплий погляд і добре слово?